У середмісті Вінниці до Дня пам’яті захисників України встановили інсталяцію, яку презентував ветеранський простір «Побратим» за підтримки міської ради. Акція має на меті вшанування полеглих воїнів та нагадування про ціну свободи й незалежності.
Інсталяція розгорнулася на Майдані Незалежності. Це сотні нанесених на тротуарі білих слідів від берців, що символізують обірвані війною життя вінничан та вінничанок, які склали свої голови у боротьбі за Україну. Доповнили композицію білі кульки, що наче душі – чисті та світлі – прагнуть піднятися у височінь. А також – банери із порадами психологів ветеранського простору «Побратим» як підтримати тих, хто втратив найрідніших на війні. Усе це разом створило атмосферу невмирущої пам’яті, яка викликає сильні емоції та нікого не залишає байдужими.
«29 серпня ми схиляємо голови в пам’ять про воїнів, які віддали свої життя за Україну від початку російсько-української війни. Наша команда хотіла би нагадати містянам, що ті, хто полягли на захисті нашої держави більше ніколи цими вулицями не пройдуть, а люди, які втратили, – вони з нами та потребують нашої уваги та підтримки, – каже Марія Довжик, директорка КЗ «Вінницький міський ветеранський простір “Побратим”». – Саме ветеран з-поміж наших працівників запропонував вшанувати полеглих слідами на тротуарній плитці. Інша частина цієї інсталяції – кульки, що символізують чисті душі воїнів, які загинули, та банери з підказками для містян як можна підтримати тих, хто не дочекався з війни рідних. Це надзвичайно важливо. Ось-ось розпочнеться навчальний рік. У школах є діти, які втратили близьких. Ми маємо розповідати своїм малюкам та підліткам, як їх підтримати, що говорити. Не можна замовчувати та удавати, що нібито нічого не сталося…»
Інсталяція з її візуальними образами відгукнулася у серцях вінничан. Кажуть, це свіжа рана, що не загоїться ніколи. Серед тих, хто сьогодні вирішив підтримати акцію, Катерина Горчакова – представниця об’єднання психологів Вінниці. Сюди вона прийшла разом із колегами, щоб донести головний меседж – пам’ять має жити.
«Це найменше, що можемо зробити, щоб вшанувати пам’ять і хочеться, аби інші розуміли важливість цього. Ми намагаємось брати участь у різних заходах, щоб бути почутими. Якби важко не було – йдемо до людей, вислуховуємо та розділяємо їхній біль. Часто такі зустрічі завершуються обіймами. Адже для багатьох із нас це також і особиста історія, – каже психологиня. – Сьогодні я згадую свого брата Максима Шишкіна. Він пішов на війну від початку повномасштабного вторгнення, був медиком… У нього залишились два синочки, батьки та всі ми, які його безмежно люблять і пам’ятають. Хочемо, щоб увесь світ пам’ятав».
Експонуватиметься інсталяція до вечора і завершиться символічним відпусканням повітряних кульок у небо – туди, звідки за нами споглядають наші Небесні Воїни.
Джерело – новини ВМР