Вінничанин Віталій Бойчук займається волонтерською діяльністю уже більше десяти років. Спочатку, під час революції Гідності, допомагав охороняти громадський порядок. Сьогодні готує та перевозить автівки та гуманітарні вантажі у ГО “Мольфар”. У “Мольфарі” його називають просто “професор”, оскільки має вчене звання професора та науковий ступінь доктора педагогічних наук. Науковець, який працює у складі двох спеціалізованих Вчених рад із захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів, професор кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
У громадську організацію «Мольфар» після Революції Гідності прийшов слідом за колегою по педагогічному. Ольга Юріївна Пінаєва вже брала активну участь у створеній Юлією Луківною Вотчер організації допомоги бійцям АТО та їхнім сім”ям.
«У мене свій автомобіль, тож мене долучали, коли потрібно було щось привезти, зібрати, відвезти, відправити. Тоді ми плели сітки, шили балаклави, збирали аптечки, ліпили вареники, робили сухі борщі на відро води, заготовляли консервацію, пакували, відправляли, загалом збирали різну допомогу для бійців АТО», – каже волонтер.
Наразі, з лютого 2022 року Віталій Миколайович одразу включився у роботу в “Мольфарі” з багатьох напрямків допомоги для військових: в організації він опікується підготовкою, ремонтом та передачею авто на фронт. «Перших півроку від початку повномасштабного вторгнення не було жодного вільного дня. Притому, що волонтерську діяльність – з ранку до ночі, по потребах бійців – потрібно поєднувати з науковою і викладацькою роботою», – розповідає Віталій Миколайович.
За останні півтора року ГО “Мольфар” до військових частин передала на фронт уже понад 100 автомобілів, за більшість з них відповідав саме Віталій Бойчук.
“Сьогодні автівки – це один з найбільш частих запитів від наших хлопців. У нашій організації робота побудована так, що коли за запитом військових “приганяється” автомобіль, його потрібно належним чином підготувати: привести до ладу, відремонтувати, підігнати під певні потреби. Так, він може мати не зовсім задовільний зовнішній вигляд, але двигун та ходова мають бути в ідеальному стані, аби могти витягнути бійця з будь-якої ситуації, – розповідає Віталій Бойчук. – Це дуже різні авто – щоб і зброю підвезти, і людей вивезти – кожен формує запити під себе: комусь потрібний пікап, комусь фургончик «поштовик». Бувало таке, що й автобус просили, то і його шукали та передавали. Крім того, “Мольфар” також передав чотири укомплектовані автомобілі швидкої допомоги для прифронтових госпіталів і один – у військово-польовий госпіталь, який розгортали в Бучі. Відвозили ми автівки та допомогу в Слов’янськ, Лисичанськ, Ізюм, Бахмут, Чернігів, Харків, Херсон Миколаїв, Суми Запоріжжя та інші напрями. Під час крайньої 133 поїздки Юлії Вотчер на передову передали військовому підрозділу в Оріховому Запорізької області пікап «Форд». Також допомагали різними необхідними речами і цивільним, ліками – пораненим в госпіталях у прифронтових містах. Але все ж головна увага організації приділена саме військовим на передовій”.
На сьогодні, за словами Віталія Бойчука, більшість запитів від військових, не рахуючи автомобілів, стосується амуніції та спеціального обладнання. Наприклад, є нагальна потреба в таких пристроях як «Bandera Power».
“Вони дозволяють військовим «тихо» виконувати свою роботу та залишатися непоміченими для ворога на відміну від генератора, що створює зайвий шум і тепло, яке можна відслідкувати через тепловізор. Зрозуміло, що ми маємо робити все, аби забезпечити їх потреби, головне – аби наші Захисники були живі здорові”, – каже Віталій Бойчук.