У неділю, 27 серпня, Вінницька громада прощалася з полеглими військовослужбовцями Ярославом Ковальовим та Ігорем Єгоровим. Поховають Героїв на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Ярослав Ковальов народився 28 липня 1992 року у Вінниці, де свого часу навчався у 16 школі. Політехнічну професійну освіту здобув у Житомирському коледжі.
Щойно розпочалась повномасштабна війна Ярослав Ковальов за покликом серця пішов боронити Україну. Спочатку служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді, з якої рушив на військову підготовку до Англії, а після навчання став до лав 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.
Брав участь у пекельних боях на сході країни, зокрема звільняв Ізюм та Лиман. Був двічі важко поранений, але завжди повертався до побратимів. Останнім для Ярослава став бій 20 серпня, який він прийняв поблизу населеного пункту Новоселівка Луганської області. Йому назавжди залишився 31 рік.
«Знаєте, Ярослав добровільно пішов на війну, інакше не міг. Він завжди був попереду. Навіть строкову службу ніс не інакше, як у Президентському полку, – розповідає мама Героя Людмила Іванівна. – Після поранень Ярослав знову й знову повертався на фронт. Казав: «Мама, ти не знаєш як там хлопцям важко». Зараз побратими мого синочка гарно відгукуються про нього. Розповідають, як багато доброго зробив і як багато хлопців із поля бою виніс…»
Церемонія прощання із Ярославом Ковальовим розпочнеться о 12:00 поминальною панахидою у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Далі траурна процесія рушить до будинку Захисника за адресою: вул. Пирогова, 129.
Поховають Героя близько 13:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Сьогодні у невимовній скорботі вінничани схиляють також голови в пам’ять про Ігоря Єгорова. Чоловік воював у складі 22-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, був старшим стрілком. Побратими характеризують його як сміливого та вправного бійця. Та, на жаль, війна зробила свою чорну справу. 17 серпня у бою в районі Кліщіївки на Бахмутському напрямку захисник отримав поранення, які виявилися несумісними із життям. Серце воїна припинило битися у 48 років.
Ігор Єгоров зростав у Вінниці. Здобував освіту у 35-й школі, а потім у 19-му професійному училищі. Був майстром на всі руки. Вмів працювати із камінням, але найбільшим його захопленням стало виготовлення речей із дерева. До створення меблів завжди підходив креативно та нестандартно, розповідає донька полеглого Захисника Кристина.
«Попри начебто суворий вигляд, мій батько був дуже доброю та чуйною людиною. Мав гарне почуття гумору та оптимістичний погляд на життя. На жаль, він не встиг зустрітись зі свою першою і єдиною онучкою, – каже Кристина. – Ми вдячні йому за те, що залишив по собі гарну пам’ять. Сумуватимемо вічно…»
Попрощатися із Ігорем Єгоровим вінничани зможуть о 12:00 год. за адресою: вул. Батозька, 12 (Центр Реквієм – прощальна зала №1).
Поховають Героя о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам‘ять та слава Героям!