У порівнянні зі східними областями Вінниччина завжди славилася як “екологічний рай”, оскільки в регіоні розташовані лічені підприємства, які негативно впливають на навколишнє середовище. Проте останнім часом місцеві активісти все частіше висловлюють турботу через так зване “приховане забруднення”. Зауважимо, що державні служби не підтверджують наявність проблеми, мотивуючи це “обмеженістю” у можливості проведення перевірок та наукових досліджень. Редакція NaПарижі з’ясовує, чи існує можливість розриву цього “замкненого кола”, коли його міцність контролюють фінансово спроможні агрохолдинги, а протистояти їм намагаються звичайні мешканці громад?
Загибелі червонокнижних осетрів у Ладижинському водосховищі, яка трапилася протягом однієї ночі, було приділено доволі багато уваги. Цей випадок отримав широке висвітлення на національному рівні. У ту ніч було втрачено унікальну популяцію, а також зруйновано підприємство, яке є безаналоговим в Україні.
Масова загибель білуги та осетрів стала тригером. У Тростянецькій громаді місцеві мешканці навіть не були проінформовані про проведення “утаємничених” громадських слухань та спроб вирішити за них питання щодо будівництва поруч із селом резервуару для технологічних вод підприємства “Вінницька птахофабрика”. Обурення серед людей призвело до того, що і в інших громадах знову повернулись до теми систематичного забруднення земель і водойм, причому пов’язують негатив з діяльністю агрохолдингу МХП.
“Поповнення” Ладижинського водосховища
Олександр Корх, власник осетрової ферми, висловлює припущення, що масовий викид розчину каустичної соди з підприємства агрохолдингу, яким відбувалося миття обладнання, може бути причиною загибелі риби.
«Це не перший випадок, коли таке ставалось. У серпні казали, що риба гине через задуху. Можливо, і тоді причина була іншою, але її ніхто не виявив, тому списали на погоду та дефіцит кисню у воді», – зазначив підприємець, в якого наприкінці жовтня за ніч загинуло близько 9 тонн червонокнижної риби.
За неофіційною інформацією від Вінницького рибоохоронного патруля, цього літа в Ладижинському водосховищі загинуло понад 30 тонн риби. Отже, коли офіційно повідомляють про зариблення водойми 5 тоннами коропа, карася сріблястого та товстолоба, це здається недостатнім для компенсації “літніх” втрат.
Навіщо надавати інформацію, яку не вимагають
У разі створення робочої групи у Вінницькій облраді для вивчення вищезазначених двох випадків, редакція звернулась безпосередньо до Держекоінспекції з питаннями щодо проведення перевірок за минулий період.
У відповіді на запит щодо вивчення впливу діяльності на довкілля “Вінницькою птахофабрикою” голова Держекоінспекції (ДЕІ) України Ігор Зубович відповів, що«питання дослідження процесів утилізації відходів, обсягів зберігання, аналізу річного розміру відходів, які утворюються від виробництва «Вінницькою птахофабрикою» не є публічною інформацією, яка знаходиться у володінні Держекоінспекції відповідно до компетенції».
Отже, на основі наданої інформації можна зробити висновок, що структури МХП не оприлюднили відомостей, і Держекоінспекція (ДЕІ) не вимагала подібної інформації через відсутність відповідних вимог в законодавстві. Таким чином, на перший погляд, усе виглядає налагоджено.
Щодо контролю виробництва, начальник Держекоінспекції у Вінницькій області Юрій Дубовий у своїй відповіді на запит зазначив, що «планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Вінницька птахофабрика» проводилась ДЕІ у Вінницькій області у 2021 році». Іншими словами, це відбулося два роки тому.
«Під час здійснення вищезазначеної перевірки відповідно до статистичної звітності про відходи (річна) встановлено, що у 2020 році на підприємстві утворилось 4095,708 т відходів. Дані відходи тимчасово зберігаються у спеціально облаштованих місцях на проммайданчиках підприємства та в подальшому передаються спеціалізованим підприємствам згідно укладених договорів», – йдеться у відповіді.
Можливо, слід врахувати, що навіть об’єднано потужності спеціалізованих підприємств чотирьох-п’яти прилеглих регіонів не вистачає для переробки або утилізації таких великих обсягів відходів. Ймовірно, річ у тому, що щорічно “додається” ще близько 4 тисяч тонн відходів. Це може бути однією з причин, чому виникла потреба у створенні додаткового резервуару для їхнього зберігання в селі Тростянчик Тростянецької громади, що викликає протести місцевих мешканців.
Крім того, відповідь Ю. Дубового звертає увагу на те, що за законом «Про побічні продукти…» пташиний послід не вважається відходом виробництва. Він відноситься до ІІ категорії побічних продуктів тваринного походження, які не призначені для споживання людиною. Компанія МХП розробила власні ТТУ «Суміш органічна від утримання курчат-бройлерів». Закон дозволяє їх додавати до грунту.
Наразі в робочій групі обласної ради, яка зобов’язана вивчити екологічні питання у Ладижинській та Тростянецькій громадах, виникла пауза. Голова групи, Сергій Кривешко, пояснює, що відбулися три засідання – установче, виїзне на місця, а також “скандальне”, під час якого окремі депутати намагались його перервати.
«Ми направили звернення до селищної ради, прокуратури, чекаємо на відповіді. Коли отримаємо, на черговому засіданні визначимося з подальшими кроками, адже на даному етапі хочемо отримати певні документи», – зазначив С.Кривешко.
Він вказує, що його мета – не звинуватити, а лише дізнатися правду. Зазначає, що депутати «перш за все мають представляти інтереси людей, а не великого бізнесу». Тому він здивований позицією деяких колег, які активно захищають певний агрохолдинг, хоча ще ніхто не висловив звинувачення в його адресу.
Підприємець Олександр Корх сподівався на підтримку обласної ради щодо висунення ініціативи звернення до міжнародних інституцій для проведення досліджень причин загибелі риби, оскільки наразі це зробити неможливо, через відсутність в Україні необхідного обладнання для проведення таких аналізів. Проте, наразі в обласній раді дотримуються процедур та не поспішають із вирішенням цього питання.
«Я не полишаю спроб залучення європейських фахівців. Шукаю допомогу у країнах ЄС. Наразі контактую з представниками Нідерландів, які виявили зацікавленість. Факти забруднення Південного Бугу не поодинокі. Переконаний, що задля майбутнього треба боротися за довкілля та молоде покоління, яке тепер стало частіше хворіти», – пояснив він.
За словами Олександра Корха, за останні роки ситуація з онкозахворюваннями в значній мірі погіршилась, особливо в тих громадах, де стали відбуватися забруднення водойм та ґрунтів.
«Про це кажуть лікарі, місцеві мешканці… На це треба звертати увагу місцевій владі», – впевнений О.Корх.
Важливо відзначити, що МХП поки що не надали коментарів щодо цієї ситуації. На даний момент лише деякі депутати та посадовці, які мають відношення до компанії, взялися “адвокатувати” цю проблему.