Ранок Дня Соборності України Надія Кавецька зустріла на робочому місці. Що таке щодня ходити одними й тими ж вуличками, зустрічатися із жителями вирішувати їхні проблеми, відповідати на запитання та допомагати – жінка знає не з чуток, адже пішов вже 24-й рік відтоді, як вона очолила квартальний комітет «Ясний», що на Старому місті. Не похитнули її професійність і важкі роки повномасштабної війни. Розповідає, що з початком російської агресії, молодь активніше долучається до роботи об’єднання, а з розбудовою інституту «Поліцейський офіцер громади» – стає менше правопорушень.
«Дуже зручно, що наш квартальний комітет знаходиться в одному приміщенні зі новоствореною станцією поліцейських офіцерів. Ми контактуємо з різних питань. Знаєте, у людей зовсім інші відчуття, коли поряд правоохоронці. Ще більше поваги, більше відповідальності. Бачимо реальні кроки щодо подолання негативних явищ у суспільстві», – зазначає Надія Миколаївна.
Не приховує переваг від такої тісної взаємодії й поліцейський офіцер громади, капітан поліції Сергій Подгорний.
Каже: «Ми постійно співпрацюємо, проводимо приймання громадян. Коли є потреба, спільно реагуємо на скарги».
«Для жителів і для нас – така взаємодія корисна. Ми звертаємось, до нас звертаються. Так набагато легше і швидше вирішувати поставлені завдання», – додав поліцейський офіцер громади Дмитро Сусла.
Територію обслуговування квартального комітету «Ясний» Надія Миколаївна жартома називає «великим селом». Маючи на увазі, що тут усі один одного знають, а тому відразу дають оцінку зробленому.
«Нічого не можна приховати чи навпаки перевищити власну роль у тому, що вдалося зробити. Навпаки, ми єдина команда, єдиний живий організм, – зазначає жінка. – Прикладом такої згуртованості є наша підтримка Захисників та Захисниць. Від початку повномасштабного вторгнення збираємо вантажі для фронту і відправляємо один чи двічіна місяць, відвідуємо військових, які лікуються. Печемо, варимо, купуємо одяг для поранених. Зокрема, торік справжнім сюрпризом до новорічного столу наших вояків стали порційні коробочки з оселедцем під шубою, також нарізали зо 9-ть відер салату олів’є, приготували сотню банок плову і прикрасили їх наліпками з привітаннями, аби хоч якось потішити та зігріти душу військовим. Зараз лаштуємо чергову допомогу на фронт. Вона вирушить найближчими днями».
Пані Надія розповідає, що серед щоденних турбот, залишається й підтримка внутрішньо переміщених осіб, а також найбільш вразливих верств населення. До новоріччя для близько сотні малюків разом із волонтерами влаштували святкові ранки. Але чи не найбільшої опіки й не лише у свята потребують самотні старенькі.
«У нас мешкає понад 4, 5 тисяч жителів. Так склалось історично, що здебільшого це люди поважного віку. Є серед них і самотні або такі, кого не навідують діти. Тож ми беремо й цю місію на себе. Треба бачити, як старенькі радіють з того, що про них дбають. Іноді навіть буханець хліба приймають зі сльозами вдячності. Комусь необхідно вивезти з оселі непотріб, а комусь конче потрібна медична допомога. Підтримуємо всіма можливими способами, всіма силами», – з хвилюванням говорить очільниця комітету.
Цього дня у її приймальні вистачає люду, як завжди на початку тижня. Кожен зі своїми потребами та проблемами. Серед відвідувачів і Наталія Молодова. Жінка каже: «Квартальний комітет – місце, де дійсно можна вирішити питання, які цікавлять. Ні тобі черг, ні тобі прийдіть завтра-післязавтра. Тут все організовано для спілкування з людьми».
«Я постійно дивлюсь і дивуюся, звідки у них беруться сили. Вони завжди комусь допомагають. Ніколи не чула, щоб відмовили», – своєю чергою ділиться Марина Доманська, дружина Захисника.
На це пані Надія лише посміхається. Каже, особливого секрету немає. Справа у людях, які працюють поряд. Особисто її надихає Олена Петрусь, яка є секретаркою квартального комітету. Це і нова хвиля, і молодечий запал, і свіжі ідеї.
«Ми з Оленою спрацювалися так, що розуміємо одна одну з пів слова, і навіть погляду. Можемо знайти вихід з будь-якої ситуації і спільну мову з будь-якими людьми, – зазначає Надія Кавецька. – Ми намагаємося зробити так, щоб люди йшли від нас задоволеними. І саме відчуття, що ти приносиш користь, додає сил для подальшої роботи».
Чимало такої роботи у січні додав сніг. І Надія, і Олена опікувалися чистотою вулиць. Для цього кілька разів об’їздили їх разом із грейдером шляхового управління.
«Сідаємо і їдемо розчищати дороги, поповнювати на майданчиках запаси сольової суміші. Згідно із Правилами благоустрою жителі мають самі використовувати її, посипати схили та підйоми. А також прибирати сніг на відстані 5 м від своїх парканів, – нагадує пані Надія. – Це те, що допоможе нам усім достойно пережити зиму».
А навесні стартує інший важливий комплекс господарчих робіт. Це, зокрема і традиційні толоки із прибирання, і покіс трави, і поточне обстеження зелених насаджень, і ремонт дитячих ігрових майданчиків тощо. Надія Миколаївна каже, що запорукою успіху майбутніх, як і попередніх планів, є всебічне сприяння усіх департаментів та служб Вінницької міської ради.
«Вони були й залишаються налаштованими на конструктив та вирішення нагальних завдань. Ми постійно відчуваємо підтримку на усіх рівнях, – зазначає вона. – Наша сила в єдності й поки ми разом нашій спроможності немає меж».