19 серпня Вінницька громада схиляє голови у скорботі, проводжаючи в останню путь Захисників України Руслана Ігнатова та Сергія Мельника. Вони стали на захист Батьківщини, коли країна переживала найважчі часи, і від початку повномасштабного російського вторгнення мужньо боронили рідну землю. Воїни до останнього залишалися вірними присязі та своєму обов’язку. Їхні імена назавжди залишаться в історії громади, а світла пам’ять про Героїв житиме у наших серцях.
Ігнатов Руслан Георгійович (позивний «Йожик») за покликом серця став на захист України. У військових лавах він перебував із березня 2022 року. Спершу Руслан служив мотористом понтонного відділення понтонно-мостового батальйону 70-ї окремої бригади підтримки. З побратимами пройшов бої за Куп’янськ, Чугуїв, Слов’янськ та Краматорськ. За вагомий особистий внесок у забезпечення просування військ і контрнаступ на Куп’янському напрямку воїна нагородили відзнакою Президента України «За оборону України». Згодом його новою фронтовою родиною стала 32-га окрема механізована Сталева бригада. Життя Захисника обірвалося 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Піщане Покровського району Донецької області. Йому навічно залишилося 48 років.
На оборонця з війни чекали дружина, дві донечки, онука та мати.
Дружина полеглого Героя Оксана розповідає, що для Руслана точкою кипіння стало повномасштабне російське вторгнення. Він із перших днів долучився до територіальної оборони Нової Греблі – села, де проживає більшість родичів. Там чоловік виготовляв коктейлі, ходив на чергування, а згодом скористався першою ж можливістю, щоб мобілізуватися до Збройних Сил України.
«Мати буквально тримала його за ноги, бо він єдина її дитина. Але тоді він просто сказав: “Мамо, а хто піде? В мене вас дуже багато – всі дівчата – і я повинен вас захищати”, – згадує дружина. – І він захищав: усіма силами, як міг і як вимагали обставини: в лісі та полі, під дощем і снігом… Руслан жодного разу не поскаржився, а просто робив свою справу без гучних заяв та погорди. Побратими назвали його “Йожиком”, бо тільки дивувалися, де брав сили витягнути все на собі. Він був надзвичайно кмітливим, володів неймовірним чуттям обходити пастки та знаходити найменшу шпарину для успішного виконання завдань».
Руслан Ігнатов народився у Вінниці 24 серпня 1977 року. Здобувши базову освіту в місцевій школі №32, він опанував спеціальність кухаря-кондитера у Вінницькому професійно-технічному училищі № 4. Пізніше здобув вищу освіту на заочній формі у Вінницькому торговельно-економічному інституті. Тривалий час Руслан працював у ресторані «Іскра», а згодом – заступником начальника кондитерського центру гіпермаркету «Метро». Останнім цивільним місцем його роботи стало ПрАТ «Інфузія».
«Руслан мав доньку від першого шлюбу, але став справжнім батьком і для моєї дитини. Він не робив жодної різниці між ними – обидві донечки були для нього однаково рідними й бажаними, – каже дружина полеглого воїна Оксана. – Чоловік дуже любив село. Мріяв колись оселитися в тихій місцині біля водойми, щоб за першого ж бажання ходити на риболовлю й насолоджуватися природою… Руслан стійко переносив усі труднощі, ми ніколи не бачили його в розпачі. Єдиний раз скупа сльоза скотилася з його очей, коли він востаннє прощався з родиною. Чоловік переконував, що все буде добре і він повернеться з війни живим, але серце, мабуть, відчувало інше…»
Церемонія прощання з Русланом Ігнатовим розпочнеться о 9:00 за адресою: вул. Учительська, 12, та о 10:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Мельник Сергій Леонідович (позивний «Сірий») з перших днів повномасштабного російського вторгнення прагнув на передову, вистоюючи довгі черги до військкомату. Уже в березні 2022 року він став до лав Збройних Сил України. Мужній воїн захищав рідну землю у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. У званні молодшого сержанта Сергій командував відділенням електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби. Він брав участь у захисті Києва, тримав оборону під Чорнобилем, а згодом воював у запеклих боях на Лиманському напрямку. Свій останній бій Сергій Мельник прийняв 7 серпня 2026 року поблизу селища Райгородок Краматорського району Донецької області. Життя Захисника обірвалося у віці 44 років.
«Він був патріотом, яких мало, – згадує дружина полеглого воїна Наталія. – Чоловік дуже любив Україну та досконало знав її історію й був ладен йти за неї й у вогонь, і в воду… Сергій не чекав повістки. Хоча він і не мав армійського досвіду, його рішення захищати країну було виваженим та свідомим».
Сергій Мельник народився 3 грудня 1981 року в Жмеринці. Невдовзі його родина, в якій він зростав разом зі старшою сестрою, переїхала до Вінниці. Змалку хлопчик виявляв неабиякі здібності до навчання. Після закінчення загальноосвітньої школи №26 Сергій здобув спеціальність у Вінницькому м’ясо-молочному технікумі, а згодом закінчив заочне відділення Київського університету ринкових відносин. Свою трудову діяльність чоловік пов’язав із торговельною сферою – останні роки перед повномасштабним вторгненням працював у мережі «Техніка UA», де знайшов не просто колег, а другу велику родину.
За спогадами дружини, Сергій був зразковим сім’янином, який безмежно любив своїх доньок, огортав теплом і надзвичайно цінував та беріг свою родину. Його знали як щиру, добру та надзвичайно турботливу людину – найкращого чоловіка, батька, сина, брата, дядька, хресного, друга та побратима.
«Чоловік мав загострене відчуття справедливості й тонке почуття гумору, – розповідає дружина Героя. – Сергій умів усім підняти настрій та перетворити будні на свято. Ніколи не проходив повз знедолених тварин: на службі завжди опікувався котиками й собаками. Єдині, кому він щиро бажав загибелі – це вороги, які принесли війну на нашу землю. Мріяв, щоб якнайшвидше настав мир, а ми разом із дітьми поїхали до рідного українського Криму…»
Церемонія прощання з Сергієм Мельником розпочнеться о 9:15 за адресою: вул. І. Миколайчука, 19.
Далі прощання продовжиться о 10:20 у «Реквієм Холі» за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР