Він міг залишитися осторонь. Не був професійним військовим, не будував військової кар’єри. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, Руслан Токаренко не зміг просто спостерігати за боротьбою своєї країни.
У березні 2022 року він став до лав ЗСУ. Із позивним «Токар» розпочав службу у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Від солдата пройшов шлях до сержанта та командира відділення, загартувавшись у боях під Бахмутом, Соледаром, Вугледаром та на інших напрямках.
Через два з половиною роки служби Руслан зазнав важкого поранення. Та після відновлення знову повернувся на передову. Цього разу — у складі 65-ї окремої механізованої бригади.
За відвагу, мужність і бойові заслуги Захисник був відзначений нагородами «Козацький хрест — За бойові заслуги» та «Хрест 54 ОМБР».
Його бойовий шлях обірвався 26 серпня 2026 року. Сержант Руслан Токаренко загинув поблизу Вільнянська Запорізької області.
Сьогодні Вінниця прощається із воїном, який до останнього залишався вірним своєму обов’язку. Його життя було присвячене захисту України, а пам’ять про нього назавжди залишиться з тими, хто знав його, воював поруч і завдячує йому своїм майбутнім.
Герою назавжди 35 років.
«Руслан уособлював найкращі риси громадянина та патріота. Він пішов на війну за покликом серця, щоб захистити всіх нас, свою родину, маленького сина. Казав: „Якщо зараз не спинити ворога, то завтра він прийде до наших дверей“, — розповідає дружина полеглого воїна Тетяна. — Своє становлення як бійця чоловік пройшов у 54 ОМБР під командуванням Кирила Вереса і цим досвідом безмежно пишався. На передовій Руслана знали як відважного та професійного воїна, який для порятунку життів побратимів був готовий на все: першим ішов під кулі, евакуйовував поранених, прикриваючи власною спиною…»
Токаренко Руслан Миколайович народився 28 грудня 1990 року в селі Олександрівка Тульчинського району. Його шкільні роки розпочалися у місцевій дев’ятирічці, а після переїзду родини до Шпикова він успішно здобув повну середню освіту. Юнак мав великий потяг до знань, тому опанував кілька спеціальностей: навчався у Вінницькому ПТУ №11, із відзнакою закінчив Крижопільський професійний будівельний ліцей, а також Немирівський фаховий коледж будівництва, економіки та дизайну. Попри будівельний фах, справжнім покликанням Руслана стала дорога. Свій трудовий шлях він розпочав у Вінниці, працюючи у логістичній сфері аптечної мережі «Конекс». Незадовго до повномасштабного російського вторгнення чоловік здійснив заповітну мрію про далекобійні перевезення та придбав власну фуру. Разом із дружиною та маленьким сином він проживав у Вінниці.
«Руслан був найстаршою дитиною у сім’ї, де мав двох братів і двох сестер. Він змалку звик допомагати батькам, розраховувати на власні сили й досягати поставлених цілей, – ділиться дружина Героя. – Чоловік мріяв про завершення війни та майбутнє поповнення в нашій родині, бо просто не уявляв свого життя без дитячого сміху…»
Церемонія прощання з Русланом Токаренком розпочнеться об 11:00 у селищі Шпиків та продовжиться о 13:00 у Вінниці за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол»).
Чин поховання воїна відбудеться о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Джерело – новини ВМР