У Вінниці віддадуть останню шану Роману Кириченку — воїну 47-ї бригади «Маґура»

Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin

Вінниця знову в жалобі: 12 вересня до рідного міста на щиті повертається Роман Кириченко — воїн із позивним «Кузміч».

Бойовий шлях почався у лютому 2015-го на сході України — оборона Мар’їнки в 14-й механізованій бригаді, АТО/ООС. У травні 2017-го Роман повернувся до цивільного життя, працював будівельником і не полишав військових зборів із перепідготовки. Фахів мав чимало: навідник гармати, старший стрілець, помічник гранатометника та механік-водій танка.


Контракт — незадовго до повномасштабного вторгнення, а вранці 24 лютого 2022 року він уже тримав зброю. У лавах 120-ї бригади територіальної оборони виявляв диверсійні групи на Вінниччині та брав участь у їхньому знешкодженні, згодом бився поблизу Святогірська та Ізюма, служив під Чорнобилем. На початку 2024-го — Покровський напрямок і зенітно-ракетний взвод 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Півроку обслуговував ПЗРК «Ігла», ходив у бойові виходи.

«Влітку 2024 року Роман приїхав додому: втомлений, брудний… Але ми були щасливі, що він живий. Тоді він здійснив свою мрію – купив сучасний велосипед. З нами Роман пробув недовго, повернувся на схід – там, де були страшні бої. Проте він сказав: “Я своїх побратимів не залишу. Як іти, то до кінця”», – розповідають рідні.

Востаннє його голос чули напередодні виходу на позиції — Роман зателефонував додому. Згодом побратими повідомили, що зв’язок із його групою обірвався 2 серпня 2024 року поблизу Желанного. «Ми молились та чекали на інформацію про нього кожен день. Трималась за кожне сказане слово, за найменшу надію. Але найгірші здогади підтвердилися – ми дізналися, що він загинув. Поліг, героїчно захищаючи батьківщину», – згадує мама воїна Валентина.

Народився Роман В’ячеславович Кириченко 30 липня 1978-го у Вінниці. Школа №19 і строкова служба.

«Роман був дуже добрим, завжди приходив на допомогу, любив життя, природу. Гарно малював, вирізав з дерева. Любив збирати гриби, риболовлю», – розповідає сім’я воїна.

Об 11:30 прощання розпочнеться на вул. Якова Гальчевського, 1-А. Заупокійна молитва — 12:30, кафедральний Спасо-Преображенський собор; чин поховання — 13:00, Алея Слави Сабарівського кладовища. Щирі співчуття рідним і близьким.

Коментарі у Facebook