У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відкрилась виставка «Малюю серцем», що є частиною всеукраїнського артпроєкту «Жива». В експозиції представлено 70 картин, написані жінками з різних регіонів України, які втратили своїх чоловіків, синів або братів через війну. 22 роботи створили жінки з Вінниці. Це учасниці арттерапевтичної програми, яка допомагає родинам полеглих проходити емоційне відновлення через творчість. Виставка у Вінниці стала можливою завдяки підтримці Вінницької міської ради.
«Вінниця – серед українських міст, що приймає цей унікальний тур. Це важливо не лише як мистецька подія, а і як приклад соціальної підтримки родин загиблих. Наша громада має можливість побачити реальні історії, які стоять за кожною картиною. Полотна – це розповідь про біль та страждання жінок, в яких війна забрала частинку їхнього серця. Так вони заліковують свої душевні рани. Це також форма публічного вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців», – зазначає директор департаменту культури Максим Філанчук.
Проєкт «Жива» – це безплатна арттерапевтична ініціатива, яка поєднує творчість, спілкування та психологічну підтримку для жінок, які пережили втрату на війні, розповідає організаторка проєкту «Жива» у Вінниці, а заразом і його учасниця Ольга Дятлюк. Вінничанка не дочекалась чоловіка з фронту. Старший сапер 95 бригади Юрій Дятлюк з позовним «Дяк», загинув влітку 2023 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині.
«Якщо я буду там – я буду впевнений, що вони не прийдуть до мене додому. Так казав мій чоловік, – розповідає Ольга, – Кожна картина, це тиха розмова дружин, матерів, які живуть, проживають свій біль і живуть втратою. Кожна картина – це історія, кожна картина – це втрата і велика сила тих, хто залишився тут і несе світлу пам’ять про своїх героїв», – каже Ольга.
Дружина полеглого Героя зобразила на полотні гвинтокрил та кота у військовій формі.
Загалом колекція робіт налічує півтори сотні полотен. Малювали всі учасниці вперше у житті – в художніх студіях під керівництвом волонтерів-художників. За словами організаторів, участь у таких заняттях дозволяє знизити рівень психологічної напруги, покращити емоційний стан та повернути жінок до активного життя. А самі полотна – закарбовані спогади для дітей про їх героїчних батьків, кажуть учасниці.
Ідея «вималювати» своє горе за допомогою мольберту, пензлів та фарб належить Олені Сокальській. Киянка пережила пекучий біль втрати коханого. У мистецтві знайшла у порятунок від страждання для душі. Тож, вирішила поділитись досвідом зцілення з іншими жінками.
«Все почалось з того, що я гортала історії жінок: молодих, розгублених, не розуміючих, як жити далі. Тому що в той момент, коли ти втрачаєш свого коханого, разом з ним ти втрачаєш увесь світ. Твоє серце перетворюється на битий глечик. Я подумала, що, можливо, зможу допомогти. Я не психолог, я не арттерапевт, у мене не було адміністративного ресурсу, але я була людиною, якій не все одно», – сказала Олена Сокальська.
Юлія Гаврилюк, які і інші учасниці ініціативи «Жива» втратила свою половинку під час війни. Її чоловік Володимир Гаврилюк – воїн із позовним «Джміль» – сьогодні для жінки Янгол, який оберігає з неба. На картині зобразила себе птахою, яка здіймається в небо.
«Я не знаю, чи я відчуваю себе яструбом, чи горлицею, залежно від моменту в житті. Інколи доводиться бути просто хижаком, для того, щоб захистити своїх дітей. І в нашому сьогоденні я не знаю, якою пташкою я буду себе почувати, я хочу себе ніжною білою пташкою відчувати. Навіть собі зробила на майстер-класі власноруч такі сережки. Це нагадування собі, що треба рухатися далі», – каже Юлія Гаврилюк, дружина загиблого Героя.
Участь у проєкті відкрита. До арттерапії можуть долучитися жінки, які втратили рідних на війні. Щоб стати учасницею, достатньо звернутись до організаторів через сторінки проєкту «Жива» у соціальних мережах.
Підтримати ініціативу можуть усі охочі. На виставках і онлайн-сторінках розміщено QR-коди для збору благодійних внесків. Кошти використовуються на закупівлю матеріалів, організацію майстер-класів та розвиток арттерапевтичної програми в інших містах.
Ці картини – не просто мистецькі роботи. Це свідчення досвіду втрати та відновлення. Виставка відкрита для всіх, хто хоче дізнатись більше про реальний вплив війни на сім’ї загиблих та підтримати тих, хто щодня з цим живе.
Джерело – новини ВМР