Черговий тренінг із безбар’єрності для водіїв автобусів і тролейбусів був присвячений практичним аспектам перевезення різних категорій пасажирів. Учасники відпрацювали використання пандусів, обговорили стандарти надання допомоги та особливості роботи на зупинках із різними типами платформ. Такі навчання допомагають зробити громадський транспорт більш доступним і комфортним для всіх мешканців громади.
Як користуватися пандусом, коли допомога водія справді потрібна, а коли краще не втручатися, чому важливо під’їжджати максимально близько до зупинки та як діяти на різних типах платформ. Ці навички водії автобусів і тролейбусів повторили під час чергового інструктажу з безбар’єрності.
Такі заняття у Вінницькій транспортній компанії проводять регулярно. До них долучаються як новачки за кермом, так і водії з багаторічним досвідом. Інструктаж проводить голова правління ГО «Гармонія», амбасадорка «Руху Без Бар’єрів» Людмила Нецкіна. Разом із водіями вона відпрацьовує користування пандусом, правила допомоги пасажирам та особливості спілкування з людьми, які користуються кріслом колісним.
«Важливо, щоб транспорт під’їжджав максимально близько до зупинки. Тоді пандус має менший нахил, а перепад висоти стає безпечнішим і зручнішим для людини на кріслі колісному. Якщо людина заїжджає в салон, робити це потрібно обличчям уперед, а виїжджати краще спиною вперед. Але якщо пасажир чи пасажирка каже, що може зробити це самостійно, не потрібно втручатися без потреби. Така допомога може бути небезпечною і для людини, і для водія», – пояснює Людмила Нецкіна.
Такі інструктажі є частиною системної роботи з безбар’єрності, яку Вінниця розвиває з 2006 року. Саме тоді, за ініціативи тодішнього міського голови Володимира Гройсмана та громадської діячки Раїси Панасюк, у місті започаткували програму «Вінниця зручна для всіх». Сьогодні цей напрям продовжується через оновлення зупинок, доступний громадський транспорт, навчання водіїв і практичні рішення, які допомагають різним пасажирам безпечно користуватися містом.
Людмила зазначає, тренінги важливо повторювати, адже змінюються і водії, і підходи до доступності. У місті з’являються касельські бордюри, нові трамвайні зупинки та інші рішення для безбар’єрності, тому важливо, щоб водії розуміли, як правильно діяти в різних ситуаціях.
«Громадський транспорт – частина безбар’єрного міста. Де б я не була, я завжди розповідаю про якість нашого громадського транспорту. Для мене важливо, що у Вінниці можна дістатися в різні частини міста, розуміти, коли приїде транспорт і чи буде він низькопідлоговим. Важливий навіть зоровий контакт із водієм: чи бачить він мене на зупинці, чи розуміє, що мені потрібно сісти. Саме з таких деталей і складається доступність», – додає Людмила.
Начальник служби безпеки руху Вінницької транспортної компанії Микола Франко зазначає, що всі алгоритми дій закріплені в робочих інструкціях водіїв трамваїв, тролейбусів і автобусів.
«У робочій інструкції чітко прописано, як діяти, якщо на зупинці є людина на кріслі колісному або пасажир, який потребує допомоги: під’їхати максимально близько до платформи, відкрити пандус, допомогти із посадкою, а після поїздки — з висадкою. Для наших водіїв це не нове навчання, а повторення правил, які вони мають знати й виконувати», – зазначає Микола Франко.
Окремі вимоги стосуються зупинок із касельськими бордюрами. На них потрібно під’їхати максимально близько до платформи, щоб людина на кріслі колісному могла самостійно заїхати в салон або виїхати з нього. У Вінниці вже облаштовано понад 20 таких зупинок, і їхня кількість поступово збільшується. Зараз, зокрема, роботи тривають на вулиці Зулінського.
Нині у Вінниці безбар’єрний доступ мають 11 трамваїв: дев’ять VinWay і два Tram2000 із низькопідлоговою вставкою, яку виготовили фахівці Вінницької транспортної компанії. Усі міські автобуси обладнані пандусами, а понад 90% тролейбусів також пристосовані для перевезення маломобільних пасажирів. Не обладнаними залишаються лише тролейбуси старої моделі ЗіУ-9.
Водій тролейбуса Максим працює на маршруті три з половиною роки й каже, що пасажири, які користуються кріслом колісним, для нього – звична частина щоденної роботи.
«Ми регулярно проходимо такі інструктажі. На маршрутах люди на кріслах колісних є часто, буває – майже щодня. Крім того, зараз до мирного життя повертаються ветерани, і частина з них теж потребує безбар’єрного транспорту. Тому водій має знати всі нюанси: як правильно під’їхати до зупинки, відкрити пандус, допомогти людині безпечно заїхати в салон і вийти на потрібній зупинці», – говорить Максим Івасишин.
Водії підсумовують: такі речі потрібно постійно повторювати, бо від цього залежить безпека і комфорт пасажирів.
Джерело – новини ВМР