Кадри, коли Юрій Хорт з мегафоном в руках ставить ультиматум депутатам обласної ради, а вони по черзі присягають – переходять до народу чи залишаються в Партії регіонів, нині забороненій, облетіли весь світ.
– Тоді люди взяли в облогу раду з вимогою почути Майдан, перезавантажити владу. Ти став комендантом облоги. Ти розумів тоді, що твоє життя висить на волоску? Як і твоїх соратників, з якими ти зайшов, тоді люди в балаклавах зайняли найнебезпечніший 4-й поверх. Бо на 1-2-3 були запасні ходи в разі штурму спецназу. Вам тоді була одна дорога – арешт, довічне (бо ж для безпеки твої соратники завезли туди кілограми тротилу) або миттєва смерть. Вони хоча б балаклавами прикривались – а ти ходив із відкритим обличчям. Це такий героїзм чи ти був на гачку спецслужб, працював на них?
– На спецслужби я, зрозуміло, не працював. Але заходячи тоді в раду, у нас був основний мотив – ми маємо врятувати Україну. Якщо ціною власного життя – то так.
Я тоді, як пам’ятаєте, вам казав, що я молодий, неодружений, дітей у мене немає. Тому можу зробити таку жертву заради України і її народу.
– Ця твоя і твоїх ровесників безстрашність тоді лякала і захоплювала всіх. Кажуть, навіть місцевих бандитів послали кримінальні авторитети на Вас надавити?
– Тоді щоденно була загроза штурму, тому ми виставляли варту самооборони.
Так, вночі мене авторитети дійсно кликали на розмову, приїздили наслані тітушки. Але коли ми перетерли все і пояснили, вони побачили все – не повірите – один відомий блатний навіть брататися почав і казати, що ми «реально круті». Навіть якоїсь води нам привезли ящики..
– Після Майдану ти і очолюваний тобою Народний трибунал став мегапопулярним – люди писали мішками листи, в тому числі на нашу адресу, щоб передали Хорту, щоб приїхав люстрував якогось місцевого начальника. Ви ходили та їздили люструвати – приходили зокрема до нині депутатки Опоблоку, тоді головного лікаря Антонець, вимагали пояснити звідки у держслужбовця такі статки. Потім люстрували разом із студентами ректора торговельно-економічного. Він написав заяву. Привід – звернення про систему хабарів у вузі. Ходили до інших. Від одного слова «Хорт прийде і люструє» – деякі керівники тремтіли.
Ти став навіть надпопулярним на центральних російських каналах – хтось одразу зливав туди відео ваших люстрацій, там лякали всіх ось такими бандерівцями, як ти, що вони тероризують «чесних дитячих лікарів, науковців»?
– Так, ми отримували звернення людей і приходили, запитували – ніякого насилля не чинили. Грошей, як багато хто думає, не вимагали… Але прийти і зняти всіх ось так – це ж нереально. Я пропонував багатьом: немає проблем – ви організовуєтесь, ми приїздимо, разом добиваємось справедливості. Але люди не хотіли – страх ще живе в більшості українців, бажання щось зробити руками когось…
– Ви довго знаходились у одній із будов обласної ради, у дворі. Чому такий лідер Майдану, як ти, активісти, що, по суті, зробили Майдан, ризикували життям, стали непотрібними новопризначеному губернатору, владі України. Хоча Олійник каже, що пропонував тобі посади, але ти відмовився?
– Не пригадую якихось конкретних пропозицій, а в корупційній системі я б не працював. Більше того, з приходом Порошенка до влади, а особливо з того часу, як я виставився на одному окрузі – 12-му – у нардепи разом із сином Порошенка Олексієм – вони кинули проти мене тітушок, суди, правоохоронців, щоб мене зупинити або прибрати. Для цього в червні на мене біля дому влаштували напад, завдавши удару в потилицю, численних ушкоджень, я уже був непритомний (справа досі не розслідувана). Завели з десяток “пустих” кримінальних проваджень за діяльність мого Народного трибуналу, мені навіть не змогли пред’явити підозру.
Влітку 2014 я поїхав в АТО добровольцем. Коли повернувся подавати документи у ЦВК, то вони уже встигли відновити “липову” справу 2012 року за “розпалювання міжнаціональної ворожнечі” (яка на сьогодні вже закрита, до речі), зняти мене з поїзда кинути в КПЗ. На той момент мене витягнула блискавична реакція громадськості, а влада «вінницьких» ще не окріпла. Вони чекали парламентських виборів. Тому я був негайно звільнений, але дав особисте зобов’язання не виїжджати з міста. Одним словом, це називається свавілля…
Завершальною точкою життя на волі став початок грудня, коли тодішній губернатор Олійник із більшістю депутатів вирішили провести в закритому режимі сесію облради, змінити голову Майдану Свитка. Тоді так само зібрались громадські активісти, майданівці, подолавши перепони увійшли у раду.
– Серед них був ти. Хоча учасників цього штурму були тисячі – організатором зробили тебе.
– Так, але мені не пред’явлено організацію, а саме участь у так званих масових заворушеннях. Саме обвинувачення було написано уже після мого викрадення і доставлення в УБОЗ (у протоколі написано, що я погодився пройти на допит).
Цікаво, що в час Майдану, коли народ зайшов у раду, щоб вчинити пряме народовладдя, гарантоване йому Конституцією – це був подвиг, всіх вітали після перемоги Майдану. А такий самий вчинок, як протидію заколоту регіоналів на закритій від народу сесії, що суперечить закону – це вже організованй злочин. Ще приписали мені побиття 20 дебелих міліціонерів. Серед них теперішній керівник міського відділу, котрий важить більше за мене.
Саме за це формально мене два роки протримали у в’язниці.
Але знають насправді чому – я став особистим ворогом Президента, бо тоді в обласній раді зняв портрет Порошенка і розірвав його. Це набуло резонансу у ЗМІ, а тому реакція “згори” була негайною. На той момент Порошенко уже контролював основні гілки влади і пробачити такого зухвальства кріпаків його вотчини через свою манію величі не міг.
Крім того, я був небезпечним з Народним трибуналом для місцевих чиновників. Тут зійшлися інтереси кліки паразитів. А прична — це, звісно, узурпація народної по своїй суті Революції гідності олігархами умовно прозахідної орієнтації на противагу олігархам проросійським, які так само вчинили до цього.
Далі вони домовилися зачищали “бунт низів” силовими, інформаційними, політтенологічними методами.
– Ти опинився в тюрмі без суду і слідства на два роки, навіть без права внести заставу. Ну просто як маніяк якийсь. Там не пробували тебе прикінчити?
Бо ж це резонансна справа була – Майдан роки збирався на твою підтримку, суди перетворились на масові акції протестів, активісти всіх областей приїздили. Представники ОБСЄ тебе відвідали.
– Саме це мені допомогло. Та я не сидів склавши руки. Листувався з державними діячами, ЗМІ, міжнародними організаціями (із тією ж таки ОБСЄ). Колосальну роботу провели адвокати, хоча в свавільному суді. Адміністрація СІЗО ставилась до мене не як до злочинця. Мене вважали “політичним” за старою традицією, що ще з радянських концтаборів.
– Але тебе щоразу супроводжувало більше 10 конвоїрів в бронежилетах – як на фронті.
Як особливо небезпечного. Хоча таких, наскільки знаю, везли у звичайних автозаках. На крайній випадок – у стаканах – це вмонтовані всередині клітки.
– Але це мене, може, врятувало туберкульозу, СНІДу, інших небезпечних хвороб.
Бо спочатку в час загального етапу доводилось спілкуватись з такими хворими, заявляли про це відкрито – але ніхто не зважав. Плювали вони на підлогу, саджали нас, як оселедців, для етапу.
– Ти не вив там від відчаю – як же так, я та однодумці привели цього Президента, його оточення, вінницьких до влади – а вони ось так за розірваний портрет мстяться, заточили в тюрму як при диктатурі сталінізму?
– Я ставився до цього стоїчно, як вчив Марк Аврелій. Багато читав. Я був переконаний у своїй правоті, тому не погодився на розкаяння, угоди, зберігав спокій до самого кінця процесу. Я знав, що оскільки чиню по-правді, то зі мною Бог. Я зараз так вважаю.
У СІЗО став вивчати кримінальне право. У 2018 вступив до магістратури столичного університету. Ось невдовзі закінчу другу вищу освіту – юридичний факультет. А там себе захищати мене вчили юристи, що потрапили за решітку.
– Твою справу вела вже скандально відома суддя Курбатова. Чи будеш тепер, після зміни влади, з нею судитись?
– Буду добиватись справедливості, вже звернувся до ДБР із заявою, відкрите кримінальне провадження. Очікуємо слідчих дій.
– Апеляційний суд все-таки повернув твою справу на дорозслідування. Ти виїхав до Києва, вже там засвітився, порвавши у метро художні «шаржі» на Шевченка, його Катерину, інших героїв?
– Це загальний наступ дегенератів на традиції і українську культуру. Наразі вони взялися за десакралізацію Тараса Шевченка, малюючи йому роги, шкарпетку на голові, інший непотріб. Ця виставка обурювала українців, люди зривали плакати. Я лиш справу довів до кінця, не боячись арешту. В результаті ініціював ще три кримінальні провадження проти організаторів цього неподобства. Мені претензій не пред’являли, а виставку закрили наступного ж дня.
Нехай так намалюють класиків інших націй в інших країнах, побачите, що там вчинять.
Я вважаю ці картини образою честі, гідності українського народу, представником якого є. ….Тому як патріот повинен захищати себе і своїх співвітчизників такими протестами. Більше того, далі став відслідковувати, де ще вони хочуть виставити принизливі для українців художества, звертаюсь до правоохоронців.
– Після тюрми ти кардинально поміняв манеру поведінки, вже не робінгудиш, кажуть, здався, здувся, як там ще… продався?
– Ні, нічого не змінилося. Я сповідую ті ж самі цінності. Але кожен час обставин диктує свої методи. Я брав участь у значущих суспільно-політичних подіях, але в столиці, мало потрапляючи в об’єктиви телекамер. Винятком стала акція на захист Кобзаря. Тут я прославився лише через камеру випадкової перехожої.
– Здавалося б, ти досі не засвічений в жодній, як кажуть, старій політсилі, один із тих, хто найбільше потерпів від влади Порошенка. Чому ж тоді тебе не підтримала нині надрейтингова команда ЗЕ, а висунули на округах у Віниці інших? Чи такі, як ти, принципові та патріоти владі не потрібні?
– Я не набивався до команди, оскільки бачення України дещо різняться. Я вважаю, що олігархія має бути неодмінно ліквідована, з подальшою націоналізацією належного майна; ринок землі сільгосппризначення вводити зарано, бо викуплять латифундисти, ми втратимо останнє національне багатство; кардинально не згоден з їхнім баченнями в галузі мови, культури. Тому я на сьогодні обрав маловідому, але національну й технократичну по суті партію “Патріот” з метою розбудови на Вінниччині. Сподіваюся, вона стане політичним тараном для вибивання мафіозних структур у органах влади на місцях. А рейтинги – бульбашка на воді, якщо немає ідей і принципів.
– Ти вже одружився? Бо ж всі знають про твій роман із Катею, яка чекала тебе з тюрми, ходила на слухання, ви розмовляли одними очима сповненими кохання. Ти ж із нею поїхав до Києва розпочинати нове життя?
– Наші стосунки вбили побутові негаразди і минулі образи. Окрім того, різниця в світоглядах. Вона – розумна, виважена практична дівчина…
– А ти вічний безстрашний революціонер… Як у класика – «дух, що тіло рве до бою»?
– Думаю, я радше звичайний громадянин, котрий не проходить повз, коли бачить несправедливість.
– Але, кажуть, громадські активісти непогано заробляють, бо більшість на утриманні у якихось бізнес- чи політгруп? Не пробував – там таких безстрашних, як ти, потребують?!
– Але не ідейних. Найстрашніше, що я дізнався – багато громадських організацій навіть патріотичного, навіть проукраїнського спрямування працюють навіть на російські гроші. З цим нема куди піти, бо довіряти нинішній СБУ немає змісту. У них два полковники охороняли магазин “Рошен” у час протестів в листопаді 2017-го і погрожували персонально мені, іншим активістам, хто магазини тоді блокував.
– Тому збираєш зараз кошти у небайдужих на заставу щоб підти кандидатом в нардепи? Думаєш, багато зараз в цей безумно меркантильний час твоїх однодумців?
– Кошти зібрано. Заставу вже внесено, в разі перемоги ЦВК поверне. Працює штаб. На сьогодні потреба в друкові й поширенні Я не просто йду на вибори, а продовжую війну з організованою злочинністю, корупцією в органах державної влади. Мені потрібні повноваження і підтримка народу, щоб обрубати коріння цього зла. Щоб очистити Україну, нашу Вінниччину, ми самі повинні стати владою. Я не боюсь переслідувань, мене неможливо залякати, я ніколи не зупинюсь. Приєднуйтесь.
Розмовляла
Тетяна Квасюк