Перед тим як узяти незрячу людину за руку, варто запитати, чи потрібна їй допомога і куди саме вона прямує. Про це йшлося на зустрічі у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського до Міжнародного дня білої тростини.
До студентів завітали амбасадори безбар’єрності. Анатолій Чумак прийшов із собакою-поводирем Боєм, а ветеран російсько-української війни Артем Бондарєв після поранення на фронті втратив зір. Після реабілітації Артем учився ходити самостійно й звикав до міста. Площу Перемоги, Старогородський міст, пересадки та Центральний ринок пам’ятає добре. Нині він працює з дому, користується програмами, які озвучують текст, і займається спортом.
«Спершу запитайте, чи потрібна допомога, і куди саме мені треба», — розповів Артем. Він зауважив, що раніше негативно реагував, коли люди без попередження хапали його за руку або говорили дуже голосно.
Анатолій Чумак пригадав два випадки: одного разу перехожі взяли його за руку без дозволу, іншого — школярі спершу поцікавилися, куди він прямує. «Діти запитали, куди мені треба. Ми поговорили, вони підказали, де стати. Це була класна взаємодія», — сказав він.
Про доступність у місті розповіла Тетяна Дідур із департаменту відновлення та розвитку міської ради. За її словами, у 2002 році Раїса Панасюк звернулася до тодішнього міського голови Володимира Гройсмана. У 2006-му затвердили програму «Вінниця зручна для всіх», а у 2007-му відкрили службу перевезення й супроводу. У 2019 році на зупинках почали встановлювати Кассельські бордюри.
Нині всі міські автобуси низькопідлогові, на маршрути вийшов другий трамвай Tram2000 із низькопідлоговою секцією. Ще один проєкт — 12-кілометровий безбар’єрний маршрут від вулиці Зулінського до середмістя.
Після зустрічі амбасадори завітали до ліцею № 8, де поспілкувалися зі школярами.