Навесні 2020 року Центр історії Вінниці, тепер вже «Музей Вінниці» започаткував проєкт «Мозаїки Вінниці». Мозаїчні панно ХХ століття – це унікальні зразки монументального мистецтва, невід’ємна складова архітектурної спадщини Вінниці, яка потребує дослідження, перепрочитання та збереження. Одним із результатів діяльності робочої групи стало створення історико-мистецького нарису «Мозаїки Вінниці». У ньому розповідається про 36 міських мозаїк, включно з кількома вже знищеними.
Міський голова Сергій Моргунов на своїй сторінці у фейсбук розповів про нещодавно презентований нарис. «Ставитись до культурної спадщини відповідально та бути готовим її переосмислити. Нарис саме про це. Твори мистецтва радянської доби нині сприймають неоднозначно. Об’єктивно мозаїки того часу у нашому місті також ставали засобом візуальної пропаганди. Наприклад, старші вінничани пам’ятають панно з піонерським горном та комсомольським значком на Європейській площі, яке радше нагадувало агітплакат. Його вже декомунізували. Зовсім інші відчуття викликає романтична квіткова доріжка на фасаді будівлі РАЦСу або робота «Роза вітрів» Геннадія Солдатова на будівлі турклубу «Меркурій». Самі дослідники стверджують, українськість та місцеві, подільські мотиви, проступали попри все. Тому мозаїки такі різні і вимагають до себе уваги», – повідомляє Сергій Моргунов.
Також міський голова зазначив, що українське мистецтво ХХ століття, у тому числі мозаїки, дуже цінується на Заході. «Це наша історія, яку потрібно вивчати, і частина архітектурного образу Вінниці. Тому разом з громадою і науковцями варто визначитись, як інтегрувати їх в сучасне міське середовище та як зберегти цінні пам’ятки. Свідоме знищення культури та перекручення історії – це методи якраз тієї самої комуністичної влади, і загалом – російських окупантів впродовж століть. Переосмислення минулого – болючий процес для усієї нації. Тим більше зараз. Але це необхідно, щоб ми творили власний культурний код. Переможний», – наголосив Сергій Моргунов.
Над проєктом працювала команда вінницьких істориків, архітекторів, фотографів, мистецтвознавців. І нещодавно автори презентували сам альбом.
Як зазначила докторка історичних наук, професор Ольга Коляструк, цей проєкт пояснює, як ставитись до такого явища, як радянські мозаїки. «Коли ми говоримо про мозаїку, то маємо не забувати, що це одна з форм монументального мистецтва. Мозаїка як така – це традиція ще від древності, починаючи від Візантії. Це той спосіб вираження ідей, який склався історично, – говорить Ольга Коляструк. – В радянський час будинки ставали одноликими, просто бетонними – утворювалась сіра маса. Це було надто не гарно, не принадно, тому і виникла така рефлексивна практика, що на цих будинках можна робити мозаїки».
Відповідальний за випуск альбому «Мозаїки Вінниці», директор Музею Вінниці Олександр Федоришен зазначив, що тираж видання наразі невеликий. «Фактично це ті книги, які ми надрукували наприкінці року ще командою Центру історії Вінниці і вони мають адресність, прив’язану до учасників проєкту. В першу чергу фотографів, які як волонтери знімкували це все протягом 2020-2021 років. Але звичайно на 2022 рік у нас були великі плани вже для Музею Вінниці. Це один із небагатьох проєктів, який є такою класичною, спільною справою. Коли громадськість, активісти, мистецтвознавці, історики, дослідники, фотографи та просто небайдужі люди – об’єднуються заради спільної мети. І в даному випадку – це радянська мозаїка, в якій, виявляється, є також своя специфіка, українськість, регіональність і цінність. Дуже хотілось, щоб цей каталог став помічним для того, щоб низка цих об’єктів отримала від держави охоронний статус, щоб їх занесли в офіційний реєстр пам’яток», – додав Олександр Федоришен.