“Раніше людей з інвалідністю не було видно”. Андрій Щербацький розповів про свою роботу в центрі реабілітації “Гармонія” ВМР

Поділиться новиною
Share on Facebook
Facebook
Pin on Pinterest
Pinterest
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin

На одному із занять чоловік розповідає, як виготовити олійну свічку з підручних матеріалів. Його вихованці спостерігають за процесом через екран моніторів. З початком війни більшість занять в Центрі перенесли в онлайн режим.

“Наталко, як думаєш, із чого можна зробити от таку свічку?” – запитує чоловік.

Після відповідей підопічних Андрій показує, як зібрати свічку з підручних матеріалів. Все, що потрібно – це баночка (або картоплина), шнурівка з якісної тканини та трохи олії.


“Від такої свічки – багато світла не буде, але зорієнтуватися в кімнаті допоможе”, – пояснює викладач.

“Андрюша, а не можна зробити дві таких свічки, щоб було більше світла?”, – запитує хтось із вихованців Центру.

“Можна хоч п’ять зробити”, – віджартовується Андрій.

Робити щось своїми руками він почав ще з дитинства.

“Я сам рибалка, люблю подорожувати, відпочивати. Для того, щоб мені було комфортно ночувати, наприклад, на природі – я маю зробити для себе якусь подовжувальну лопатку, чи телескопічну палку з магнітом, щоб було зручно діставати якісь речі”, – розповідає Андрій Щербацький.

На візку чоловік із 18 років. З 2009 року проходив реабілітацію в “Гармонії”, потім став активніше себе показувати, організовувати різні заходи. Так і залишився тут працювати.

“Раніше ми були в маленькому приміщенні, на базі дитячого садочка. Там була і майстерня, і масажний кабінет, комп”ютерний кабінет, тенісний стіл… І це все було в одному приміщенні”, – згадує Андрій Щербацький.

У 2016 році за сприяння міської ради Центр переїхав у нове приміщення на Замості. Втім і тут, жартує Андрій, їм скоро буде замало місця: “Ми весь час розширюємося, ростемо, розвиваємося, проводимо нові заходи”.

Він і сам веде активний спосіб життя, є трикратним чемпіоном України зі спортивної риболовлі.

“Я й сам проводжу турніри у Вінниці. З”їжджаються всі мої друзі-рибалки, ми відпочиваємо, проводимо між собою спаринги. Це круто. Цим потрібно займатися, тому що життя настільки коротке, що навіть от такі елементарні речі не потрібно пропускати повз”, – розповідає Андрій.

У свої 32 роки чоловік об’їздив “ледь не пів світу” і на цьому точно не планує зупинятися.

“Розумієте, раніше людей з інвалідністю не було видно. Зараз такий час, що людина понад усе. Люди починають цінувати не тільки свій час і своє середеовище, вони починають реалізовувати себе. Я маю багато знайомих, які перебуваючи на інвалідному візку мають свій бізнес, тримають поля, ферми, ставки. І все це вони роблять будучи на візку і маючи інвалідність. І це не дає їм якихось знижок. Головне – бажання. А можливості завжди знайдуться”, – підсумовує Андрій Щербацький.

Коментарі у Facebook