Гумвантаж до одного з шелтерів вінницької громади із Сіетлу привіз волонтер Ясон. Чоловік родом з Абхазії.
Його 8-річним російська агресія вигнала з рідної домівки. Тож розуміє, що відчувають українці.
У 92-93 роках була схожа ситуація. Тому для мене нинішні українські реалії – це ніби спогади про те, що я вже колись пережив. Тому й хотів максимально допомогти Україні та її людям, – розповідає Ясон. – Постійно відчуваю, що допомоги недостатньо. Тому спробував якомога більше привезти допомоги від моїх близьких і наш спортивний клуб у Сієтлі теж допоміг. Вирішили привезти теплі речі, щоб допомогти людям пережити зиму, щоб їм було тепло.
Розшукала Ясона координаторка міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу Світлана Ярова.
Ми зрозуміли в міжрегіональному гуманітарному штабі, що зараз дуже серйозний спад активності серед громадян, серед європейських країн по такій стихійній гуманітарці, але людей потрібно підготувати до зими, – говорить вона. – Ясону сподобалась комунікація з нами, у нас все чітко по звітності. Показали йому наші попередні звіти – скільки вже штаб зробив за попередні місяці війни, та й почали далі спілкуватися.
Чіткість у роботі та швидке реагування гумштабу підкупило волонтера. Тож, вирішив відвідати Україну, зокрема приїхав до Вінниці та наживо налагодив контакти з волонтерами.
Допомагав, але все одно не розумів як працює волонтерська допомога. Тепер познайомився з цими людьми ближче і зрозумів наскільки вони самовіддані. Зрозумів, що в Україні всі працюють як одна дружна сім’я. Ось це мене вразило, бо це не те, що я пам’ятаю з радянського союзу, де кожен був сам за себе. Дуже здивований, не очікував такого, – говорить Ясон.
Від початку війни центр став домівкою більш ніж для тисячі переселенців. У закладі кажуть, в найскрутніші моменти плече допомоги їм підставили саме доброчинці «Подільської громади» та Міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу.
Це й продукти, і одяг, навіть реабілітаційні засоби, і засоби по догляду, – перераховує директорка центру реабілітації дітей Лариса Мовчан. – Ми звертаємося – вони допомагають. На сьогодні, скажімо так, мінімум з того, що нам було треба, вони забезпечили.
Окрім теплих речей привіз Ясон ще й кілька генераторів. Каже, підтримуватиме Україну й надалі.
Вперше в Україні й дуже радий був побачивши, яка це гарна країна. Вразило, що люди дуже гостинні, я ніби до рідної Грузії приїхав і почуваюся тут як удома, – признається Ясон.
На згадку про наше місто американському волонтеру вінничани подарували прапор.