Михайло Нечипорук став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного російського вторгнення. До лав Збройних Сил долучився за власним покликом. Був у складі мобільної групи, що прикриває небо, полюючи за ворожими дронами. Серце воїна припинило битися 15 березня. Йому навічно залишилось 57 років…
Народився Михайло Нечипорук 31 грудня 1966 року. У дитинстві разом із родиною проживав у Липовці. Після закінчення місцевої школи, вступив на навчання до тоді ще Вінницького політехнічного інституту та отримав диплом факультету машинобудування. У мирному житті працював на фірмі з виготовлення вікон та дверей. У місті над Бугом також створив сім’ю, був гарним батьком для двох дітей.
«Коли розпочалося велике рашистське вторгнення, Михайло зі своїм старшим братом добровільно записався до війська. Це було свідоме рішення, – розповідають рідні. – Таким він був у всьому. Завжди думав про інших… Про таких кажуть, що і комара не образить… Але війна змусила вдягнути військовий однострій і стати “ловцем шахедів”…»
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Глибокі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!