Вінничани Дмитро Величко та Олександр Парадовський долучилися до Збройних Сил України, не чекаючи на повістку. Боролися з російським агресором на різних ділянках фронту, втім однаково самовіддано та до останнього подиху…
Дмитро Величко добровольцем став на захист Батьківщини на початку повномасштабного російського вторгнення. Був сержантом 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. У 2022 році боронив кордони країни на Сумщині та Чернігівщині, у 2023 тримав оборону під Бахмутом, а у 2024 – на Луганщині. На жаль, один із таких боїв став для Дмитра останнім. Життя воїна обірвалося 24 серпня в районі селища Білогорівка Сєвєродонецького району. Йому було лише 39…
У війську Дмитра називали Веліканом. Такий позивний дали не лише як похідний від прізвища, а й тому, що цінували за великі справи. За сміливість та самовідданість під час виконання бойових завдань Дмитро Величко був, зокрема, нагороджений нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону».
Вдома на нього чекали дружина та 12-річна донечка, батьки та бабуся…
Народився Дмитро Величко 8 вересня 1984 року у місті Кременець Тернопільської області, в якому провів світанок свого життя. А середню загальноосвітню школу закінчив уже у місті Немирів на Вінниччині, куди згодом переїхала його родина. Свого часу навчався у Вінницькому торговельно-економічному інституті ДТЕУ та Вінницькому технічному національному університеті. І саме з містом над Бугом пов’язав усю свою подальшу долю. До великої війни працював у ТОВ «Полімер», де пройшов кілька виробничих спеціальностей: від менеджера з продажу до механіка.
«Дмитро цінував життя в усіх його проявах. Повністю віддавався роботі, дуже любив нашу сім’ю, – розповідає дружина полеглого воїна Людмила. – Також захоплювався спортом. Був знаним серед учасників вінницьких сплавів по Південному Бугу. Мав багато друзів, які завжди могли на нього покластися у важку хвилину…»
Церемонія прощання із Дмитром Величком розпочнеться сьогодні о 9:00 за адресою: вул. Зодчих, 12. А о 10:00 панахиду за воїном відслужать у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
Чин поховання оборонця відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Парадовський долучився до Збройних Сил України у перші дні великої війни за власним бажанням. Воював у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, де серед його обов’язків було й смачно годувати побратимів. Свій останній бій оборонець прийняв 22 серпня поблизу селища Озерянівка Бахмутського району Донецької області. Олександру навічно залишилось 46 років…
Олександр Парадовський народився 1 січня 1978 року у Вінниці. Після закінчення 16-ї загальноосвітньої школи здобув професію столяра в одному з професійно-технічних училищ міста. В цивільному житті працював у ТОВ «Вінницька макаронна фабрика». Разом із дружиною виховував двох синів, яким зараз 12 і 15 років.
«Дітей Олександр любив без тями. Присвячував їм увесь свій вільний час: грав у футбол, брав на риболовлю, заохочував до плавання. Сам із юності займався веслуванням на байдарках, тож захоплення спортом залишились у нього на усе життя, – розповідає дружина полеглого воїна Ольга. – Також добре куховарив. На війні це його вміння стало у пригоді. Страви Олександра підіймали бойовий дух, повертаючи побратимів у хвилини відпочинку в атмосферу домашнього затишку…»
Церемонія прощання з Олександром Парадовським розпочнеться поминальною службою у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Початок об 11:00. Попрощатися з оборонцем вінничани згодом зможуть також біля будинку за адресою: 1-й пров. М. Литвиненко-Вольгемут, 4.
Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна, світла пам’ять полеглим Героям!
Джерело: ВМР