Я зараз могла б топтатись по переможених до оскаженіння, як це роблять інші. Бо бачила і відчувала на собі та колективі всі ті промахи команди, яка прийшла на наших майданівських плечах… Бо її представники зачасту вели себе гірше за соратників Януковича і перетворювались на звичайних бариг. Як мене та газету лише за те, що мали довіру серед народу, замовляв недешевим лайнометам одіозний нардеп від БПП, бо вважав конкуренткою. Називали 300-500 і більше тисяч — скільки взяв той чи інший – щоб «мочити» найбрехливішими фейками мене, членів колективу, чіпали дітей та родину. Вся Україна бачила, як один недоумок так хотів вислужитись, що прямо в сесійній залі вискочив на голову. Це мені коштувало тривалої реабілітації.
Здавалося б – вся країна споглядала ці відеокадри – судмедекспертиза визначила: завдані середньої важкості ушкодження. Але справа очевидна вже 2-й рік застрягла в слідстві. І я навіть знаю, чому. Тому що родич голови департаменту, якого я можу охарактеризувати одним словом – профнепридатний, а роботу підрозділу – навічно застряглий «у совку» і якого я як голова комісії зі свободи слова критикувала – прокурор. Той самий, який «тормозить» цю справу. Бо так «по-сімейному» чи клановому мстить мені, газеті. А в цього керівника є ще донька, яка зробила стрімку кар’єру у суді. Тому й суди першої інстанції ухвалювали всі ці 4 роки щодо нашої газети кричуще несправедливі рішення.
І коли я про це говорила відкрито керівникам області, мені так само відкрито заявляли — ці люди під «покровительством» і показували наверх. Отож «неприкосновенні». Давайте зізнаємось чесно: це виняток – такі «неприкосновенні» родинні клани, що засіли у наших владних кабінетах? У наших депкорпусах? І це ті, хто не з Майдану! А навпаки, як міг топив його… Чому і за що вони знову були у владі?
А ще я як українка і небайдужа людина, як і тисячі інших, виходила на мітинги в підтримку пам’ятника Шевченку, бо ж може Вінниця, крім маленької паркової скульптури, мати його в центрі! Але патріотичною думкою небайдужих українців крутили «як циган сонцем»… А все чому – знає кожен думаючий патріот. Хіба так чинить українська влада?
Я знаю сім’ю патріотів-добровольців – Машу Вітер, яка в перші місяці війни була на передовій. Там і зустріла такого ж патріота – свого чоловіка, заступника командира «Донбасу» Валерія Бурлаєва. Всі знаємо і легендарну пару «айдарівців» — Світлану Бевз та Сергія Бурбела. Але їх не помічала влада, бо посміли не стати перед нею «в поклоні». І на «дошку пошани» вивішували таких «кращих волонтерів», що ті, хто «в темі», вже й не знали – плакати чи сміятись!
Ви бачили, хто першим по телевізору сказав Порошенку «ні» із Вінниці? За що був незрозуміло сприйнятий навіть ведучими «один плюс один» — бо ж, мовляв, Кривий Ріг горою за свого ЗЕ – а Вінниця так легко здає Пороха?
Це Януарій Шостак. Його можуть по-різному сприймати. Але те, що він за те, що виступив за явний переворот регіоналів, який вони затівали під кришею тодішнього голови ОДА, вимушений був 3 роки знаходитись у бігах (батько 3-х маленьких дітей), від своєї рідної «майданівської влади», факт. А він виборював її у найважчі дні Майдану на барикадах у Києві.
А якби не зник – загримів би із таким самим майданівцем Хортом на 2 роки тюрми… Тільки вдумайтесь: Насіров – кандидат у президенти, реабілітований, а Павленко – як особливо небезпечний – 2 роки на нарах без права застави? Без вироку суду!
Я вже мовчу про те, як за коаліційними чи якимись там ще угодами область віддали махровим непрофесіоналам із темним минулим, стільки посад постворювали, а на них пригнали таких профнеприданих, що просто не вірилось – і оце все після Майдану?
Запитайте у мене думку про більшість департаментів і управлінь, комун- і держпідприємств, керівників облради, і я скажу: в переважній більшості це «динозаври», які мають бути здані хіба що в музей. І вони, скоріше, не корисні, а небезпечні для України – бо не дбають про інтереси держави, а стали кришею тіньових схем і сіли «плотно» на теми відкатів.
Тільки сліпий не скаже, що знову область заполонили ставки хабарів за посади, за інвалідність, за підвищення по службі, за багато чого…
Але чому я не торжествую? І не спішу носити зелені кофточки, галстуки, косинки, що там іще…
І у мене на будинку і далі буде висіти прапор України. А у серці будуть віра, мова і армія — ті найголовніші постулати, на яких має триматись моя держава… Я і далі буду називати ворога ворогом і ставати на коліна перед могилами тих, хто загинув за Україну, поважати воїнів, які захищали. Вони завжди для мене будуть героями, а ті, хто вбивав на українській землі моїх захисників – терористами, а не повстанцями. І Томос буде святістю, даною моєму народові, а не «термосом». І Україна та Бог – священними речами, над якими я ніколи не посміюсь.
І я вдячна Порошенку за те, що вперше в країні забезпечив демократичні вибори, і за те, що допоміг Україні здобути незалежну церкву. І Володимир – скоріше не вирок йому, а таки результат його діяльності. Бо всі з захватом – Зе і порохоботи, противники обох – дивились і ті дебати на стадіоні, і те, як Порошенко, який, на жаль, без Зеленського прибув на «Суспільне» – стояв із анонімним вироком – його може вбити терорист, який, як повідомили, знаходиться у залі. Але стояв і відповідав! Нам заздрив весь світ!
Просто я ніколи нічого не роблю на зло! Бо саме цим «на зло» дихали ці вибори – «проголосую не за нього», а «на зло йому» — казала більшість виборців, «на зло» робили ображені журналісти із колишньої команди Порошенка, а те, як стирчали вуха опального олігарха, що дуже вмотивовано мстився і робив «на зло» – бачили всі думаючі люди… І це «на зло» стало ведучим. Але Україні робити «на зло» — це робити «на зло собі».
Але і Порошенку та його команді не можу пробачити фатальної помилки, яку допустили – де була справедливість? Бо це, разом із обороною країни, найголовніше, що має забезпечити президент.
У всьому тому вище перерахованому ви побачили справедливість? А скільки ще можна додати із того списку Зе, яким топив діючого наступник: чого він та оточення збагатились, а решта збідніли, чому не садив друзів і фінал «свинарчуків», які підсунули остаточну свиню владі… Бо кадри вирішують усе!!!
Але чому, як 1-5-10-15-20-25 років, так і тепер серце болить за Україну?
І чому мені, вчорашній опозиціонерці до влади, щиро жаль, що попередня команда багатьох професіоналів і патріотів дала можливість потопити себе у болоті бариг… Чому такі кадри потопили самого Порошенка, хто б там що не говорив — сильного дипломата і державотворця? Чому він не став батьком свого народу, хоча мав для цього усе?
Я не знаю, чи врахує помилки попередника Володимир Зеленський, бо вперше зіткнулась, як і ви, із тим, що «проснулась в обіцяній новій країні». Якій — не знаю, хто мене буде вести в цю «країну чудес» — також. І біда моя в тому, що у чудеса вже давно не вірю.
Я не хочу стьобатись стосовно Зе – типу клоуни, шути, віртуальна команда чи навіть кіт у мішку… Бо й нам колись говорили метри журналістики і бізнесу, що наша газета і медіа-корпорація «недоразумєніє» і як ми зі своєю мовою селюків у «продвінутій» російськомовній Вінниці – столиці «отставніков» – збираємось продвигати свій україномовний продукт! І нам приписували і приписують у власники місцевих олігархів, які такими не є!
Просто вітаю із перемогою.
Але і застерігаю – у нашій країні вже стали фатальними Божі знаки. Приїхав Патріарх Кіріл і забив у дзвін, а з нього пішов вогонь – люди пророкували війну. І вона сталась. Януковича вдарили двері і накрив вінок… що було далі – бачили самі. Біля Порошенка впав солдат. Так вони і падають у цій клятій війні.
Володимир переміг у знаковий день – у православну Вербну неділю. Як відомо, в цей день в Єрусалимі всі зустрічали Ісуса як царя, тому й дарували пальмові гілки (вербу).
Вірили в чудеса! А потім ті ж самі люди назвали самозванцем і розіп’яли його… І таке буває.
І тих, хто підтримував Порошенка – вітаю, як і Україну, із сильною опозицією. Бо що б там хто не казав, але опозиція із тих, хто пішов, буде достатньо жорсткою до Зе.
Всіх нас вітаю з одним — Україні в ближчому майбутньому точно не загрожує диктатура.
Те страшне явище, яке нависло і стало реальністю в переважній більшості з 15 республік СРСР. Саме тому в Німеччині після диктатури Гітлера утвердилась парламентська республіка із канцлером. А президент виконує лише представницькі функції.
А ось окупація і розділ країни стали ще реальнішими! І просування війни на всю територію! І загроза тим, хто сьогодні «по приколу», завтра отримати повістки і одягти «броники» — теж реальна… І може, навіть куплені за власні кошти – як в перші дні війни і перші хвилі мобілізації.
Тому я хочу запитати у своїх земляків, всього народу України: чому ми в роки війни і найбільших потрясінь, коли держава може в будь-яку хвилину піддатись повномасштабному наступу величезної армії-окупанта, вибираємо і зараз, і всі попередні рази чудотворця (політтехнологи знають, про що я кажу).
Я дуже сподіваюсь, що пошле Господь благодать на нашу багатостраждальну Україну. Але мені, наприклад, набагато комфортніше було б за плечима воїна.
Як би хотілось, щоб Вова, Володимир, як там іще — ну хоч «ясне Сонечко» — не вляпався в історію. Бо Порошенко, як би хто до нього не ставився — в неї уже увійшов.
«Я міг би зробити своїх родичів і себе найбагатшими людьми, вони б поповнили списки рейтингів «Форбс». Але я вибрав свою державу і служіння своєму народові». І це були не лише слова, а й справи президента Сінгапура, бідної і роздертої війною та сепаратизмом держави – екс-колонії Великобританії Лі Куан Ю, який вивів її у десятку найбагатших країн світу. Детально 4 основних рецепти його успіху може почитати кожен у Інтернеті.
Думаю, що саме такого президента вимріяв народ України, коли голосував.
«Молодо – не зелено» — вчили мене ще зі школи. Ну, ти ж розумієш: молоде – зелене, – виправдовувались переді мною сотні тих, хто зробив щось не так… Колись нейтральний колір художників став тепер для України вирішальним.
Це буде колір перемоги чи поразки? Як сказала мама Жені в «Іронії долі»: поживемо – побачимо…
Тетяна Редько
співзасновник газети «33-й канал»,
заслужений журналіст України
Вінницька область: за В. Зеленського – 62,97%. За П. Порошенка – 34,74%. 769821 вінничан взяли участь у голосуванні
За В. Зеленського жителі Вінниччини віддали 62,97% чи 484827 голосів! За П. Порошенка – 34,74% чи 267469 голосів! На всіх 8 виборчих округах на Вінниччині виграв цього разу Зеленський, хоча три тижні тому Порошенко перемагав на 3-х із них…
Зокрема найменше за Зе голосували у Вінниці на 11-му (народний депутат О. Домбровський) та 12-му (народний депутат Олексій Порошенко) округах – по 55,7 і 56,8% відповідно… Тут за діючого президента вінничани віддали 41,5 та 40,4%…
Найбільше голосів вінничан Зеленський набрав на 16-му окрузі – 71,25% проти 27% у Порошенка (нардеп Юрій Македон). І на окрузі №17 (нардеп Микола Кучер) у Зе — 69,5%, у ПП – 29,4%! На решті вінницьких округів маємо такі ж невтішні для БПП результати голосування – округ №13 (нардеп Петро Юрчишин) 62,98 проти 34,93, округ №14 (нардеп Іван Мельничук) — 63,28 проти 34,57, округ №15 (нардеп Іван Спориш) – 66,91% проти 31,09% і округ №18 (нардеп Руслан Демчак) – 62,44% за Зе і 35,60% у Порошенка… Всі депутати-мажоритарники, які відповідали за вибори – із фракції БПП. Отож, очевидно, що на парламентські вибори Порошенку, щоб взяти реванш, необхідно змінювати команду.
Сміятись над собою можуть лише самодостатні люди та народи. Давайте посміємось разом.
Цитата дня: Я перепрошую, а Путін ще «х…о» чи вже ні?
А тепер серйозно: згадаймо вислови великих про вибори
Виборчий бюлетень сильніший за кулю.
Авраам Лінкольн
Коли я вступив на посаду президента, більш за все мене вразило те, що справи дійсно були такі погані, як ми стверджували.
Джон Кеннеді
Краще регулярно ходити на вибори, ніж одного разу попасти на барикади.
Едуард Севрус
Найкращий голос на виборах – голос розуму.
Володимир Шамша
Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів.
Отто фон Бісмарк
Ніщо так не псує ваше минуле, як згода висунути свою кандидатуру на виборах.
NN
Погана влада вибирається добрими громадянами, котрі не голосують.
Джордж Джин Нейтан
Після виборів і після одруження рідко отримуєш те, чого прагнув.
Вілл Роджерс
Чесний політик – той, котрому керівник його виборчої кампанії не каже, як він виграв вибори.
Джеррі Робінсон
Від редакції. Зізнаємось чесно, і у нашій медіа-корпорації є ті, хто голосував і за Зе, і за Порошенка, і ті, хто не пішов – бо не знайшов свого кандидата. Тому ми, як і завжди, відкриті для різних точок зору. Відстоюймо свої права та погляди разом – так цікавіше та ефективніше. Бо «33-й» був, є і буде територією свободи… Але не безпринципної вседозволеності! З нами Бог і Україна. Христос Воскрес – воскресне Україна.