Рятувальники змогли загасити великий вогонь, але пелети досі тліють, отруюючи місцевим мешканцям життя.
– Ця біда триває вже понад 10 днів. Почалось з того, що помітили густі клуби диму із 30-метрової цистерни. На місце приїхали працівники ДСНС, нас попросили перебратись до родичів на певний час. Дехто послухав. Інші відмовились, бо переживали за майно, яке могли повиносити. Ніхто ж охорони не давав, — скаржаться місцеві жителі. — Мусили терпіти й нюхати сажу, бо ж запустили роботу цукрозаводу. Пройшов час, і нічого не міняється. Нам досі важко дихати, особливо ввечері, волосся смердить кіптявою. На підприємстві очисних нема. У восьмирічного сусіда Владика, що живе поруч, загострилась астма. Постійно головний біль, нема чим дихати. Кожні три години дитина має дихати через інгалятор. На вулицю гуляти батьки не випускають. Наразі рятувальники вимірюють температуру бункера й слідкують за всім.
Обурюється і пан Анатолій, який пропрацював на заводі понад 15 років водієм й нині на пенсії.
– У котельні багато брикетів із відходів соняшника, всяка макуха. Це для роботи ТЕЦ і запуску заводу використовують. Мабуть, забагато того палива завантажили, воно почало тліти, й сталось самозагорання. Метал від бункера летів аж на десятки метрів, навіть трава спалахнула. Моя донька працює в реанімації, повертається додому і питає: «Що це за душогубка тут?» І ніхто з керівників заводу за весь час не підійшов та не попросив вибачення. Пригнали десять нових джипів, а не можуть фільтри встановити. Скільки ж можна так над простими людьми знущатись? Чого одні мають жирувати, а інші – дихати сажею й лікуватись?
Відомо, що пожежники гасили вогонь дві доби, в стіні пробили кілька дір, куди заливали воду. Тоді припинили, адже зрозуміли, що величезна конструкція може просто впасти. Тож брикети тліють, дим іде, а люди ним дихають.
– 8 вересня о 17.00 надійшло повідомлення на пункт зв’язку пожежної частини про пожежу у силосному бункері, в якому знаходилось 3200 тонн пелет. Останні використовувались у котельні для технологічного процесу цукрозаводу, — кажуть гайсинські рятувальники. — Ми провели гасіння пожежі. У бункері залишилось 1200 тонн пелет. Причина пожежі – самозагорання. 13 вересня, коли ситуація стала неконтрольованою, ми знову стали гасити вогонь та задіяли 6 одиниць техніки. 14 вересня фактично пожежу погасили. Нині триває процес дотлівання, відкритого вогню нема, загрози руйнації бункера теж. Життю людей нічого не загрожує.
Директор Гайсинського цукрозаводу відмовляється будь-що коментувати.
– На робочий об’єкт доступ заборонений. Якщо у вас будуть запитання, зверніться письмово, — каже Андрій Шелестюк та кладе слухавку.
Віталіна Володимирова