Близько 40 маріупольців — діти разом із дорослими — вирушили на екскурсію до Подільського зоопарку й Динопарку. Такі виїзди для мешканців оздоровчого табору «ЯМаріуполь. Родина» влаштовують регулярно.
Мета — аби діти й батьки трохи перепочили, відволіклися від буденних клопотів і побули разом. Такі виїзди — спільна справа міського відділу молодіжної політики та VinSmart Центру.
У такий спосіб організатори прагнуть зменшити емоційне напруження в родинах, які пережили стрес, і повернути їм більше спокою. Окрім того, поїздки дають маріупольцям нагоду відкрити для себе Вінницю й Подільський край.
«Щороку ми спостерігаємо, що потреба спокійних емоціях досить велика. Тому ми і хочемо продемонструвати їм найяскравіші локації нашої громади. Команда Вінницької міської ради працює над тим, аби люди пам’ятали, що попри війну життя триває, і тут є кому підтримати тих, хто цього потребує», — каже Олена Войтович, заступниця керівниці міського відділу молодіжної політики.
Екскурсія зоопарком дала змогу роздивитися різних тварин, а в Динопарку учасники потрапили у світ динозаврів.
Окремою цінністю цих виїздів стає живе спілкування: батьки з подібним досвідом ділилися пережитим і підтримували одне одного. За словами маріупольців, після таких поїздок увага знову повертається до простого — часу з близькими та нових вражень.
Дмитро Мира, директор VinSmart Центру, наголошує на системності такої підтримки: «Такі заходи відвідують родини разом із бабусями та дідусями, щоб просто побути в тиші, на свіжому повітрі, змінити обстановку. Найбільше ми прагнемо, аби відпочивальники бачили: про них пам’ятають і хочуть підтримувати. Коли ми зустрічаємося, спілкуємося і ділимося звичайним людським теплом, стає трохи легше. Ця згуртованість якраз і додає сил жити далі. Такі спільні зустрічі – це про нові місця, приємні знайомства та моменти, які залишаються в пам’яті». Цього разу до зоопарку приїхали відпочивальники дев’ятої, останньої, зміни табору.
Продовжувати такі виїзди планують і надалі: мета — аби сім’ї, що втратили житло на окупованих територіях, почувалися у Вінниці захищеними. Дітям хочуть подарувати звичайне дитинство, якого їх позбавила війна, а дорослим — відчуття, що вони не самі.