У Вінниці 22 листопада громада проводжає в останню путь трьох військових — Василя Безносюка, Олександра Радова та Руслана Прушинського. Усі троє долучилися до Збройних Сил у перший рік повномасштабного вторгнення.
Василь Безносюк став на захист України в грудні 2022 року. Служив у 118-й окремій механізованій бригаді, мав позивний «Хакер». Пройшов шлях від старшого солдата до молодшого сержанта й командира відділення артилерійського взводу. Воював на Оріхівському напрямку та за Малу Токмачку. Мав відзнаку «Незламним Героям російсько-української війни», медалі «Гордість нації» та «За службу державі». Загинув 9 листопада 2026 року біля села Васинівка Пологівського району Запорізької області, йому було 47 років. Народився 29 грудня 1978 року в Дашківцях, працював в охоронній сфері та на КП «ЕкоВін», жив у Малих Крушлинцях, виховував двох доньок.
Прощання розпочнеться о 9:20 на вул. Воїнів Добровольців, 66, продовжиться о 12:00 у Свято-Покровському храмі, поховання — о 13:00 на місцевому кладовищі.
Олександр Радов долучився до війська в березні 2022 року. Старший солдат служив у 40-му полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України, згодом тримав оборону на Донецькому напрямку. Загинув 14 листопада 2026 року біля селища Комишуваха Краматорського району у 50 років. Народився 13 травня 1976 року у Вінниці, працював оператором-налагоджувачем на кондитерській фабриці Roshen. Церемонія — о 10:00 на вул. Академіка Янгеля, 4, об 11:30 у Спасо-Преображенському соборі, поховання о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Руслан Прушинський пішов добровольцем у перші години вторгнення. Стрілець 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади з позивним «Пруха» воював на Донеччині. Загинув 16 січня 2025 року поблизу села Терни Краматорського району, йому було 48 років. Народився 18 червня 1976 року у Вінниці, працював у ПМП «Геліка» та ТОВ «Анфол». Прощання — об 11:00 на вул. Стельмаха, 43, о 12:00 у храмі Юрія Переможця, поховання о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.



