Гральний бізнес в Україні заборонений вже десять років, з 2009 року. Проте ні для кого не секрет, що в великих і малих містах мало не на кожному розі легко можна знайти ігрові автомати, столи та інші пристосування для азартних ігор, заховані за темними скельцями в ‘нешкідливих’ закладах на кшталт лотерей, клубів тощо. Однак скоро гральному бізнесу доведеться підлаштовуватися під нові правила, які приготував для нього Кабмін. Як повідомив прем’єр Олексій Гончарук, вже розроблений і поданий до парламенту законопроект ‘Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор’. За допомогою цього документа уряд розраховує наповнити бюджет, а також позбавити від спокус і тим самим зменшити кількість ігроманів (лудоманів). Причому головною метою законопроекту прем’єр назвав саме ‘поприбирати гральні зали, ігрові автомати з українських вулиць для того, щоб зменшити біду, яку щодня вони створюють’.
Про ігроманії у нас не прийнято говорити. Попереджати, лікувати, реабілітувати. Вважається, що ігромани нешкідливі для суспільства, і їх залежність – проблема тільки їх самих, так їх близьких. Однак далеко не всі ігромани заробляють стільки, щоб вистачало на їх ‘хобі’. А якщо грошей немає, а грати хочеться до ломки – значить, треба вкрасти. Як зауважив під час презентації законопроекту прем’єр Олексій Гончарук, недарма неподалік від підпільних гральних закладів завжди можна побачити ломбард.
‘Я не думаю, що потрібно пояснювати, що це за біда. Величезна кількість людей від цього страждають. І ми хочемо захистити, захистити людей, які є залежними, яких всі ці яскраві вивіски заманюють і витягають з них всі гроші. Є таке явище, як лудоманія. Так ось ми хочемо, щоб це явище зникло… У людей потім депресія, самогубства, руйнуються сім’ї, люди втрачають гроші. Це десятки тисяч поламаних людських життів. У цивілізованих країнах такого немає, і у нас не буде’, – заявив прем’єр-міністр, презентуючи законопроект.
Разом із тим неконтрольоване поширення гральних закладів призводить до серйозних економічних проблем, вважає Олексій Гончарук.
‘Якщо у людини залежність, вона бачить ігровий зал, заходить туди, її там ‘роздягають’ раз, другий… Людина приходить у сім’ю, там проблеми, якісь сварки, хтось у депресії, тому не може працювати. У нього продуктивність знижується, і на всю сім’ю це впливає… Якщо хтось думає, що те, що я описую, це все емоції, то ви помиляєтеся. Це дуже економічні речі. Величезна кількість населення серйозно втрачає продуктивність праці від того, що це явище існує’, – говорить Олексій Гончарук.
Ще одну проблему прем’єр бачить у тому, що від присутності ігрових закладів страждають інші підприємці, чиї заклади знаходяться поруч.
‘Ігрові зали – це надприбутковий бізнес, це всім зрозуміло. Такий гральний зал ‘розганяє’ ринок приміщень на першому поверсі. Якщо поруч є якийсь магазин або салон краси, або інший маленький бізнес – йому складно конкурувати з гральним бізнесом. І ці самі салони краси, навіть заклади харчування не витримують конкуренції з ігровими залами, вони йдуть у двори або змушені закриватися’, – розповідає глава уряду.
Оголошувати непримиренну боротьбу з нелегальними гральними закладами в уряді не будуть. Навпаки. Як це не дивно звучить, але, щоб позбутися від гральних закладів, їх передбачається спочатку… легалізувати.
Стаття 4-та закону ‘Про заборону грального бізнесу в Україні’ говорить про те, що цей закон повинен діяти ‘до прийняття спеціального законодавства, яке передбачає право здійснення грального бізнесу в спеціально створених гральних зонах’. Ось такі ‘спеціальні зони’ для організації азартних ігор і розписує проект закону ‘Про держрегулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор’.
Зокрема, казино зможуть легально працювати на території готелів категорії ‘п’ять зірок’. А зали ігрових автоматів можна буде розміщувати в готелях категорій від ‘трьох’ до ‘п’яти’ зірок. Передбачається, що таке обмеження дозволить ввести ‘фейс-контроль’, щоб запобігти участі неповнолітніх в азартних іграх. Крім цього, вводиться принцип ‘відповідальної гри’, згідно з яким організатор буде зобов’язаний робити попередження для мінімізації негативних наслідків.
Бюджет отримає зиск із легалізації азартних ігор, вважають в Кабміні. Адже сьогодні від цього надприбуткового бізнесу бюджет не отримує практично нічого – адже він заборонений, його як би немає, в тому числі для податкової.
Під час презентації законопроекту Олексій Гончарук заявив, що від легалізації грального бізнесу бюджет може отримати близько 2-2,5 млрд грн. У той же час в повідомленні на сайті Кабміну йдеться вже про цифру в 5 млрд грн.
‘Якщо говорити про зростання ВВП, то, звісно, ефект теж буде. До 1% точно. Точні розрахунки ми надамо, коли буде зрозуміла фінальна версія цього законопроекту. Тому що в Раді може бути ще дискусія щодо того, як точно це має бути впорядковане’, – сказав Олексій Гончарук.
Як регулюють гральний бізнес в світі
У багатьох країнах світу гральний бізнес існує легально. І, як високоприбутковий бізнес, серйозно наповнює бюджет, про що нещодавно докладно розповідав сайт ‘Сегодня’ в матеріалі ‘Азартні ігри в світі: де вони легалізовані, як це працює і скільки грошей приносить’.
Як говорить економіст Олексій Кущ, у світі є кілька моделей державного регулювання цього виду діяльності.
‘Наприклад, в корупційних або напівтоталітарних країнах, які можуть забезпечити силову вертикаль контролю, немає чіткої географічної локалізації грального бізнесу. Як, наприклад, в Білорусі, яка переманила до себе величезну кількість ігрових компаній після того, як в Росії ввели певні заборони в цій сфері. У ринкових економіках, які не можуть або не хочуть чинити силовий тиск на бізнес, регулювання здійснюється шляхом відкриття географічних кластерних зон. Класичний приклад – американський Лас-Вегас або Макао в Китаї. Це великі ігрові зони, які знаходяться далеко від населених пунктів з постійним населенням, і таким чином забезпечується соціальний захист, певний бар’єр на входження в ігроманію для людей, які мають низький рівень забезпечення. А ось в Південній Кореї існує кілька кластерних точок розвитку грального бізнесу, кожна з яких приносить в бюджет приблизно по мільярду доларів доходу. Там є два типи гральних зон. Перший – для жителів країни. Такі зони, як правило, знаходяться далеко від населених пунктів, на курортних островах – спеціально щоб відсікти соціально не захищені верстви населення. І є ігрові зони для іноземців, які розміщуються поблизу великих ділових центрів, аеропортів тощо’, – перераховує експерт.
Олексій Кущ вважає, що в Україні теж було б доцільно розвивати модель, подібну до тієї, що існує в Південній Кореї.
‘Мені подобається ідея географічних локальних кластерів. В Україні теж можна було б реалізовувати таку модель. Наприклад, в курортних містах відкривати гральні зони для іноземців, щоб місцеві жителі не страждали від цього. А для жителів країни відкривати ігрові зони в якихось депресивних регіонах і за допомогою грального бізнесу піднімати їх і наповнювати місцеві бюджети. Наприклад, я думаю, можна було б відкрити одну з таких зон на Шацьких озерах’, – пропонує Олексій Кущ.
Закон не сподобається гральному бізнесу?
Схему, запропоновану в кабмінівському законопроекті, експерти сприймають скептично.
‘Якщо вони узгодять цей закон зі ‘злодіями в законі’, я за. А поки не погодили – це не цікаво. Ігровий бізнес в більшості країн світу, як правило, контролюють кримінальні організації, це не таємниця. Всі борються, але здолати не можуть. У нас можна легалізувати гральний бізнес, але він як був криміналізований, так і залишиться, і його буде контролювати кримінальний світ. Або правоохоронці, які з ним борються. Сплачуватиметься якась невелика частина податків, а основний прибуток буде і далі ховатися. Так що сподіватися, що за допомогою цього закону можна буде створити цивілізований ринок ігрового бізнесу, нереально’, – вважає президент Українського аналітичного центру Олександр Охрименко.
У той же час Олексій Кущ називає основним недоліком законопроекту те, що він розроблявся без участі великих девелоперів грального бізнесу.
‘Будь-яка модель грального бізнесу повинна розвиватися під реальні запити системних девелоперів грального бізнесу. Тому що гральний бізнес – це не просто рулетки. Це ще й супутні мільярдні інвестиції в інфраструктуру. У будівництво готелів, конференц-залів, яхт-клубів, ресторанів тощо. Перед тим, як розробляти такий законопроект, потрібно було провести міжнародну конференцію. Запросити туди найбільших міжнародних девелоперів. Якби вони туди приїхали, це б уже була ознака, що вони розглядають Україну на радарах своїх інвестицій. Треба було розмовляти з девелоперами про те, в чому вони бачать конкурентну перевагу України як майданчика для їх інвестицій, і вже під їхні запити формувати законопроект’, – говорить експерт.
Законопроект, який зараз розробляється в Україні, він називає прикладом ‘репресивного законодавства’ і не вважає, що він допоможе позбавити міста від значної кількості ігрових зон.
‘Ті кіоски, які покрили весь Київ, навряд чи легалізуються для грального бізнесу в п’ятизіркових готелях, це зовсім інший формат. А системним девелоперам цей законопроект теж не цікавий, тому що він розроблений без їхнього технічного завдання та без їхньої участі. Будь-який приклад репресивного законодавства в Україні, як правило, закінчувався перемогою корупції. Я ще не пам’ятаю жодного випадку, починаючи від боротьби з видобутком бурштину та закінчуючи боротьбою з цими сурогатними формами ігрового бізнесу, щоб це призводило до реального викорінення сірих форм бізнесу. Зазвичай все закінчується колосальними хабарами, які отримують правоохоронці. Тому що в Україні немає такої силової вертикалі, як, наприклад, в Білорусі, яка може забезпечити виконання цих законів, починаючи від Києва і закінчуючи якимось селом’, – аргументує він.