Навіть в разі підписання Україною досягнутих в Мінську домовленостей по Донбасу, ‘формула Штайнмаєра’ може зіткнуться з декількома ризиками, здатними зірвати її реалізацію:
1) Поетапне зняття санкцій з Росії. Однак тут все залежатиме від уміння нашої дипломатії донести міжнародним партнерам України, що ніякого політичного врегулювання до виконання Кремлем безпекових пунктів Мінська бути не може.
2) Розведення сил на Донбасі. 1 жовтня ТКГ вдалося домовитися про розведення в Петровському і Золотому. Це наступні дві пілотні точки після Станиці Луганської. Щоправда, сам Володимир Зеленський заявляв, що потрібно спробувати розвести сили відразу по всій лінії розмежування, адже якщо і далі рухатися за пілотними точками, все це розтягнеться на роки, якщо не на десятки років. Однак тут виникає проблема з верифікацією відведення. Якщо розводити сили відразу по всій лінії розмежування, чисельність СММ ОБСЄ потрібно збільшувати, що потягне за собою збільшення фінансування. Чи підуть на це країни-члени ОБСЄ і Росія?
3) Пункт 10 ‘Мінська-2’: ‘ Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп’. Саме за нього, як і за пункт про передачу Україні контролю над кордоном, розгорнеться головне протистояння. Якщо слідувати букві ‘Мінська-2’, Росія повинна буде виконати ці пункти тільки після проведення на Донбасі місцевих виборів, як і відновлення фінансування ОРДЛО і зняття ‘блокади’. А однією з головних умов проведення виборів на Донбасі має стати скасування незаконних указів Путіна про паспортизацію, як і здача отриманих місцевими жителями російських паспортів.
4) Ще одне надважливе питання – конституційна реформа, яка прописана в пункті 11 ‘Мінська-2’. Особисто Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що ніякого особливого статусу Донбасу в Конституції не буде. Однак це пряма вимога Комплексу заходів.