‘Україна підписалася під ‘формулой Штайнмаєра’. Саме такими заголовками у вівторок ввечері зарясніли українські медіа. Всі посилалися на російські ЗМІ, які з посиланнями на свої джерела розганяли тезу, що Київ підписався під ‘формулою Штайнмаєра’, і це, в свою чергу, відкриває двері до зустрічі лідерів Нормандської четвірки. Буквально через годину на терміновому брифінгу в Офісі президента Володимир Зеленський заявив, що насправді Україна нічого не підписувала, а просто відповіла на лист представника ОБСЄ в Тристоронній контактній групі (ТКГ) Мартіна Сайдіка, що Україна узгодила ‘формулу Штайнмаєра’.
Ні листа Сайдіка, ані відповідного листа української сторони оприлюднено не було. Але представник РФ в ТКГ Борис Гризлов поспішив заявити, що всі учасники вчорашнього засідання в Мінську, включно з Києвом, погодилися, що ‘формула Штайнмаєра’ буде імплементована в українське законодавство. Представник України в ТКГ Леонід Кучма і Володимир Зеленський цього не підтвердили. З того, що точно відомо: сторони домовилися почати розведення сил в Петровському і Золотому 7 жовтня, а ВР розробить новий закон про особливий статус Донбасу.
Що таке ‘формула Штайнмаєра’
Це механізм чинності закону України про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей:
‘Закон набуває чинності о 20:00 за місцевим часом в день голосування на дострокових місцевих виборах в окремих районах Донецької і Луганської областей, які призначені і проведені відповідно до Конституції України і за спеціальним законом України, що регулює проведення місцевих виборів в згаданих районах .. .’.
На тимчасовій основі закон діятиме до публікації остаточних висновків місії ОБСЄ про вибори, як таких, які пройшли у відповідності до стандартів ОБСЄ та Міжнародних стандартів демократичних виборів. На постійній основі закон діятиме, якщо ОБСЄ в своєму фінальному звіті визнає, що вибори на Донбасі пройшли відповідно до стандартів ОБСЄ та за українським законодавством.
Імплементація цього закону прямо записана в пункті 4 Комплексу заходів з виконання Мінських домовленостей від 12 лютого 2015 року, відомого, як ‘Мінськ-2’. Більш того, в пункті 11 цього документа говориться про проведення конституційної реформи в Україні, ‘яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів)’.
Варто нагадати, що в серпні 2015 року Верховна Рада навіть прийняла в першому читанні поправки до Основного закону в частині децентралізації, в перехідних положеннях яких був ‘зашитий’ особливий статус Донбасу. Тоді це обернулося трагедією – під стінами українського парламенту загинули чотири нацгвардійця. І нова політична монобільшість має про це пам’ятати. Був ухвалений і відповідний закон про особливий статус, як і закон про амністію, однак чинності не набули.
Але є один важливий нюанс. У Комплексі заходів щодо виконання Мінських домовленостей були записані чіткі дедлайни імплементації кожного пункту. У перших трьох чорним по білому написано, коли мало розпочатися ‘негайне і всеохоплююче припинення вогню’, відведення всіх важких озброєнь і обмін полоненими. Їх виконання зірвала саме Росія. Тому на сьогоднішній день потрібно говорити про нові дедлайни виконання пунктів Комплексу заходів від 12 лютого 2015 року. Але ніяк не про політичну частину врегулювання і ‘формулу Штайнмаєра’, які чітко дотримуються після виконання пунктів щодо гарантування безпеки.
Що сталося у вівторок
Все почалося ще вранці, коли колишній представник України в політичній підгрупі ТКГ Роман Безсмертний оприлюднив у себе в Facebook документ, в якому було викладено суть формули ‘Штайнмаєра’. Текст точнісінько повторював документ, який пару тижнів тому публікували російські ЗМІ. Нічого принципово нового в ньому не було. Однак на засіданні ТКГ 18 вересня Україна нічого підписувати не стала.
Два тижні російські ЗМІ і балакучі голови Кремля нагнітали ситуацію, мовляв, відмовившись підписати ‘формулу Штайнмаєра’, Україна зірвала підготовку до зустрічі лідерів Нормандської четвірки. Але вже вчора знову-таки російські ЗМІ і спікери висловлювали стриманий оптимізм. І поки засідання ТКГ в Мінську ще тривало, український інформпростір переповнило новинами, що Київ погодився на горезвісну ‘формулу Штайнмаєра’, а в соцмережах масово розганяли тезу про капітуляцію України у війні з Росією.
Вчора у Мінську ні Леонід Кучма, ані будь-хто інший з українських представників в ТКГ, свого підпису під якимись документами не ставили. На терміновому брифінгу в Офісі президента о 19:00 Володимир Зеленський почав з того, що вдалося усунути останні перешкоди для проведення саміту Нормандської четвірки і найближчим часом буде оголошена дата.
‘Я хочу також поговорити про найбільшу страшилку останніх тижнів – про ‘формулу Штайнмаєра’- що означає ця формула. Це одне-два речення. Тимчасовий закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, відомий також в суспільстві, як закон про особливий статус Донбасу, який починає діяти на постійній основі за умови, коли там відбудуться місцеві вибори, проведені відповідно до Конституції України та законодавства України. А також після публікації звіту ОБСЄ, що вибори пройшли за стандартами ОБСЄ та міжнародних стандартів демократичних виборів. Це означає, що ніяких виборів під дулами кулеметів не буде і не може бути. І ще дуже важливий момент: закон про особливий статус діє до 31 грудня 2019 року. Буде новий закон, який розроблятиме парламент в тісній співпраці і публічному обговоренні з громадськістю. І в цьому новому законі не буде перетнута жодна червона лінія. Саме тому не буде ніколи і ніякої капітуляції’.
Чи є тут ‘зрада’
Після вчорашнього засідання ТКГ в Мінську і термінового брифінгу Зеленського російські телеграмканали заполонила теза про те, що досягнуті домовленості щодо ‘формули Штайнмаєра’ відкривають шлях до поетапного зняття санкцій з РФ. Але справедливості заради варто помітити, що такий самий механізм заохочення Росії за виконання Мінська, Париж і Берлін пропонували й раніше. Тому тут все залежатиме від уміння нашої дипломатії донести міжнародним партнерам України, що ніякого політичного врегулювання до виконання Росією безпекових пунктів Мінська бути не може.
Але тут виникає ще одна проблема з розведенням сил. У вівторок ТКГ вдалося домовитися про розведення в Петровському і Золотому. Це такі дві пілотні точки після Станиці Луганської. Щоправда, сам Володимир Зеленський заявляв, що потрібно спробувати розвести сили відразу по всій лінії розмежування, адже якщо і надалі рухатися пілотними точкам, все це розтягнеться на роки, якщо не на десятки років. Однак тут виникає проблема з верифікацією відведення. Якщо розводити сили відразу по всій лінії розмежування, чисельність СММ ОБСЄ потрібно збільшувати, що потягне за собою збільшення фінансування. Чи підуть на це країни-члени ОБСЄ і Росія?
Наступна небезпека – пункт 10 ‘Мінська-2’: ‘Виведення всіх іноземних збройних формувань військової техніки, а також найманців з території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп’. Саме за нього, як і за пункт про передачу Україні контролю над кордоном, розгорнеться головне протистояння. Якщо слідувати букві ‘Мінська-2’, Росія повинна буде виконати ці пункти тільки після проведення на Донбасі місцевих виборів, як і відновлення фінансування ОРДЛО і зняття ‘блокади’.