18 лютого стало важливою датою для Вінницької транспортної компанії: рівно 61 рік тому перший тролейбус виїхав на вулиці міста. Сьогодні, на тлі сучасних екологічних «VinLine», їхній попередник – легендарний ЗіУ-5, знову виїхав на маршрут, повертаючи пасажирів у часи розвитку транспортної інфраструктури Вінниці.
Тролейбусний рух у місті – це історія наполегливості та винахідливості жителів нашого міста. Коли промисловість активно розвивалася, стало очевидно, що місту потрібен електротранспорт. Саме 18 лютого ЗіУ-5 уперше виїхав на лінію, доставляючи працівників лампового заводу та інших підприємств, що активно зростали в ті часи.
«На той момент було важливо з’єднати центр міста з промисловими районами, які стрімко розростались у східній його частині. Історичний тролейбусний маршрут пролягав в напрямку до лампового та інструментального заводів. Щоб втілити задум, під приводом прокладання електромереж, почали будувати першу контактну лінію для тролейбусів. В 60-ті роки на ці роботи витратили кошти з міського бюджету, і врешті-решт Вінниця отримала свій перший тролейбусний рух, який згодом став невід’ємною частиною міста», – розповідає директор вінницького музею трамвая Олег Матюхов.
На той час, коли містом курсували лише трамваї, тролейбуси стали їхньою сучасною та перспективною альтернативою. Спершу таких тролейбусів було 5. Вони ходили за коротеньким маршрутом Площа Жовтнева – «Рибзбут», сьогодні це Площа Героїв Чорнобиля – вул. Максима Шимка. Тролейбуси цієї модифікації возили городян до 1980 року. Тоді це були переважно працівники лампового заводу. Через десятиліття після завершення експлуатації ЗіУ-5 отримав друге життя. Майстри Вінницької транспортної компанії по деталях відновили цей раритет на базі тролейбусного депо.
Було непросто, зізнаються майстри, адже деякі запчастини довелося шукати у старих запасах депо підприємства, щось виготовляли самостійно, щось переробляли під сучасні умови.
«Коли ми взялися за реставрацію цього тролейбуса, це була не просто робота, а повернення у минуле століття. Робили все, відповідно заводським його кресленням. Ми зібрали його буквально по деталях, відновлювали кожен елемент із тим розумінням, що це не просто машина, а частина історії Вінниці. Ми раділи, коли його запустили – це означало, що місто росте, що стає комфортнішим. Сьогодні, їдучи у ньому, дивлюсь на стелю, оригінальні двері та радію, що став дотичний до історії», – пригадує слюсар тролейбусного депо Володимир Войтенко.
У Вінницькій транспортній компанії переконують: тролейбус такого типу – єдиний екземпляр, що зберігся серед громадського транспорту українських міст.
З цікавістю сприйняли старого «новачка» на лінії вінничани. А люди старшого віку, навіть пригадали, що не один рік користувались таким, щоб їздити у справах. Адже ці тролейбуси були частиною життя цілого покоління. І сьогодні вони повертаються, щоб ще раз нагадати, якою дорогою рухалося місто до свого сучасного вигляду.
Один з них – вінничанин Олександр Миколайович. Чоловік їздив ним на побачення до своєї майбутньої дружини.
«Я пам’ятаю ці тролейбуси. До Вінниці переїхав жити з містечка Ладижин на початку 70-х років. Тоді, ці ЗіУ-5 були справжньою гордістю Вінниці. Він завжди був переповнений, але якимось теплим, затишним. Досі памятаю м’які сидіння. А сьогодні, коли побачив його на зупинці, наче повернувся в часи моєї молодості», – ділиться враженнями пан Олександр.
Ретро-тролейбуси та трамваї традиційно виїжджають на маршрут під пам’ятних дат, коли місто вшановує історію свого транспорту. У такі дні Вінниця перетворюється на місце зустрічі минулого та майбутнього, де технології змінюються, але любов до рідного міста залишається незмінною.
Джерело: ВМР