Загалом за нагороди у 32 дисциплінах змагались шість тисяч учасників із 40 країн світу. Наш земляк поділився враженнями від чемпіонату та секретами відмінної фізичної форми!
– Виріс я в невеличкому селі на Хмельниччині. Не повірите, але захопився спортом ще у дитинстві й у дуже цікавий спосіб. Бабуся мала 16-кілограмову гирю й нею притискала домашній сир, аби від сироватки відділити. Ми з братом пробували її підняти, але не піддавалась. Лиш у п’ятому класі в мене вийшло, й тоді ми її часто забирали на подвір’я, бо ж які в селі розваги! В школі був найсильнішим, вигравав спартакіади, — розповідає Микола Мельничук. – У 1974 році виконав норматив майстра спорту України, двічі ставав віце-чемпіоном Європи в Росії та Угорщині. Набрав хлопчиків та одну дівчинку, з якими займався у вільний час, серед моїх вихованців є чемпіони України, вони достойно представляли нашу збірну.
Так склались життєві обставини, що у 2009 році я покинув великий спорт, коли у Тольятті програв один кілограм білорусу. Зате виграв у росіянина. Все ж два роки тому повернувся до тренувань, і вже у березні цього року встановив три рекорди України з важкої атлетики. Про Європейські ігри давно мріяв, адже це змагання високого рівня, їх прирівнюють до Олімпіади, адже відбуваються раз у чотири роки. Та все впиралось у кошти, тому з цим мені допоміг новообраний народний депутат. Щодо самих ігор, то я виступав у ваговій категорії 81 кілограмів серед спортсменів 70+. За «золото» змагався з поляком, який у першій спробі підняв у поштовху штангу на 73 кілограми. Я перевершив його результат на кілограм. У наступній вправі суперник заявив 76 кілограмів, але спроба виявилась невдалою. Після цього мені можна було й не виходити, проте я ризикнув підняти аж 77 кілограмів, і з цим завданням справився. У вправі «ривок» продемонстрував результат 60 кілограмів. У підсумку вдалось обігнати поляка на чотири кілограми та перемогти. Від радості підняв український прапор, хоча друзі попереджали, що з останніми подіями не варто так робити. Але я не послухав й відчув на собі невдоволені погляди італійців, які вигукували мені вслід «Марків! Марків!» Не враховуючи цю прикрість, результатом я задоволений, впевнений, що допомогла віра та молитва досягнути висот! Свою перемогу присвячую своїй родині, друзям та всій Вінниччині!
Раніше я займався у власній квартирі на першому поверсі, бо не було відповідного приміщення. Але стався інцидент, що я не втримав штангу, в результаті вона впала на бетонну підлогу й налякала сусідів з останнього поверху. Кілька років тому мій вихованець відкрив у центрі Могилева-Подільського спорткомплекс «Степ», то тепер маю чудові умови. Харчуюсь виключно натуральними продуктами, які купую на ринку. Обов’язково смакую домашнім сиром, молоком, варю борщ, каші. Жодного дня не обходиться без меду, дуже люблю гречаний. Як важив у 17 років 75 кілограмів, то й так досі. Алкоголем не зловживаю, тільки бокал сухого вина, цигарки для мене табу. Спорт дуже дисциплінує, тому запрошую всіх бажаючих.
Вікторія Микитюк
